У волонтерському просторі “Добрий Козятин”, що на Вінниччині, з ініціативи греко-католицької церкви місцеві жителі та ВПО роблять гелеві свічки. Вони рятують від холоду, допомагають приготувати їжу. Одна зміна виготовляє до сотні таких свічок. Готову продукцію волонтери передають на різні напрямки фронту. Одна з останніх партій недавно вирушила на Сумщину.
“У перші дні великої війни ми взялися допомагати переселенцям та всім, хто цього потребував, — розповідає Антон Борис, священник УГКЦ. — Спершу то була гуманітарна допомога — продуктові набори, гігієнічні. Тоді відкрили ще й освітній напрямок — волонтери вели гуртки з англійської мови, польської, малювання, фінансової грамотності, фізики, математики. І все це безоплатно. Звісно ж, активно допомагаємо і військовим”.
Ідею виготовлення свічок із гелевого антисептика козятинські активісти перейняли у колег із Житомирщини. “На відміну від традиційних парафінових, наші свічки не кіптявіють, — каже співрозмовник. — Горять три години, як газова конфорка. Технологія виготовлення нескладна, але треба бути уважним. Вату рвемо на дуже дрібні шматочки, вона має бути пухкою, без грудочок, щоб добре просочувалася. Тоді заливаємо її гелевим антисептиком і все це вкладаємо у спеціальні бляшані баночки. Зверху є покришка, тож у разі потреби таку свічку легко загасити”.
До справи зазвичай долучається від 11 до 15 осіб. Це волонтери-переселенці, віряни, небайдужі мешканці громади. Збираються два-три рази на тиждень. За один вечір можуть виготовити до сотні окопних свічок.
“Могли б частіше збиратись і більше виготовляти, але бракує коштів на придбання матеріалів. Деякі потреби закривають бердичівські колеги, за що ми їм дуже вдячні, а ще збираємо донати, — пояснює Антон Борис. — Бійці дякують за свічки, кажуть, що взимку вони незамінні на передовій, у холодному бліндажі. Крім того, виготовляючи свічки, люди спілкуються між собою, і це теж є певним моментом соціального єднання українців із різних куточків нашої держави”.
