Третій рік у Камені-Каширському, що на Волині, працює волонтерський осередок “Намет незламних”. Місцеві жінки продають власноруч спечені солодощі, а за гроші з продажу купують потрібні речі для фронту. Організували справу мати загиблого воїна Валентина Соловей та її сестра Олена Яковяк, чоловік якої також повернувся додому “на щиті”.
“Наша родина допомагала захисникам ще від часу АТО/ООС. Наприклад, чоловік моєї сестри Олени — Дмитро — разом з іншими волонтерами збирав гуманітарні вантажі й доставляв на фронт, — розповідає Валентина Соловей. — Коли почалася велика війна, він пішов захищати країну. Як і мій син Станіслав. Запитів стало ще більше, спершу закривати їх було легше, бо біда об’єднала людей. Та потім донати почали падати, водночас хлопці на фронті потребували дедалі більше дронів, тепловізорів, РЕБів”.
Тож сестри взялися самотужки пекти смаколики і продавати. Невдовзі до справи долучили земляків. Нині до основної команди “Намету незламних” (таку назву, до речі, їй дали військові) входить кілька осіб, зокрема Інна Лук’янчук з Каменя-Каширського, Людмила Совальська, Лідія Савчук із села Раків Ліс, Тетяна Сацик із Грудок. Коштами допомагають освітні заклади, підприємці, рідні полеглих воїнів. Щодня від 9-ї до 17-ї години волонтерки виходять на площу міста з випічкою — пропонують торти, рулети, кекси, перемазанці, булочки, піцу, пироги, тістечка, печиво. Смаколики можна купити і так задонатити на ЗСУ або ж просто покласти гроші у скриньку на пожертви.
“Я все життя працювала в торгівлі, Олена займалась підприємницькою діяльністю. Але в кожної з нас троє дітей, тому вміємо і любимо пекти, — зауважує співрозмовниця. — Нелегко було, коли стали вимикати світло, доводилось підлаштовуватись до графіків чи готувати при свічках і лампах. Щодо асортименту, то покупцям усе смакує, особливий попит на кекси з різноманітними начинками, піцу, а ще — на тістечко “Картоплина”, спечене за моїм вдосконаленим рецептом. Працює в нашій команді жінка, яка поховала чоловіка і сама ростить діток. Має один вихідний, то за цей день встигає напекти до 30 — 40 тортиків і рулетів”.
За словами Валентини Соловей, у травні 2023 року на війні поліг її син. Тому змушена була взяти паузу у волонтерстві. “За тиждень до того він одружився, вони з коханою чекали на дитину... Онук народився через чотири місяці, як не стало Стаса, — каже жінка. — Після загибелі сина здавалось, що померла і я, що мене також поклали в ту холодну яму. Та коли на світ з’явився онук, зрозуміла, що не маю права сидіти склавши руки, і знову взялася проводити благодійні ярмарки. Але правду кажуть, що біда не ходить сама. У грудні минулого року на Донеччині поліг Оленин чоловік. Це подвійне горе ми пережили нелегко”.
Разом з однодумцями Валентина Соловей провела вже 200 благодійних ярмарків, зібравши близько 9 мільйонів гривень для ЗСУ. За ці гроші волинські волонтери купують потрібні бійцям речі. От недавно придбали 50 “чуйок” — це портативні пристрої радіоелектронної розвідки, які виявляють та перехоплюють аналоговий відеосигнал від ворожих FPV-дронів.
“Допомагатимемо війську, скільки вистачить сили. Опускати руки в такий важкий для країни час не маємо права, — зазначає волинянка. — А найбільша винагорода за нашу працю — врятовані життя бійців”.
