Турнір відбувся на озері Блакитне, що в селі Підгірці на Київщині. І в номінації “Найвитриваліший масовий заплив на 24 години у відкритій водоймі” Ганна перемогла, давши фори навіть чоловікам. Ви тільки уявіть: за добу вона пропливла 74 кілометри! Тоді як найближчий її суперник здолав лише 72.
“Я виховувалась у спортивній родині. Мама займалась легкою атлетикою, тато — футболом. Коли мені було вісім років, батьки записали на гурток з плавання у рідній Білій Церкві, — розповідає плавчиня-рекордсменка Ганна Пасічник. — Перемагала в дитячих чемпіонатах. Потім вступила до Національного університету фізичного виховання і спорту, залишилась у Києві, де вийшла заміж і народила доньку Поліну, якій нині 9 років. У столиці працюю тренеркою з плавання. Для мене це ідеальний вид спорту, не уявляю себе без нього. За довгі роки тренувань мені вдалось здобути чудову форму. Наприклад, ще до великої війни в мене був заплив по Південному Бугу у Миколаївській області, коли від Вознесенська до Нової Одеси здолала 50 кілометрів. Наприкінці лютого організація Crazy Challenge провела схожий заплив у в Києві. Впродовж 24 годин ми плавали в басейні. Мені вдалось здолати 79 кілометрів”.
За словами співрозмовниці, коли вона дізналась, що планується заплив у відкритій водоймі, вирішила спробувати.
“Нині переживаю важкий момент у житті — кризу у стосунках із чоловіком. Він також тренер з плавання і всі ті роки ми разом йшли до мети, а тут я опинилась без його підтримки. Хотілось довести собі, що я сильна й можу зробити те, що найкраще вдається, — зауважує Ганна. — Якоїсь особливої підготовки не було, бо я натренована. Раніше по 120 кілометрів на місяць плавала, тепер — 80. Останнім часом скинула п’ять кілограмів і почуваюся значно краще”.
Добовий заплив учасники турніру розпочали о сьомій вечора. “Із перших хвилин я зрозуміла, що легко не буде. Намотували кола, дратувала одноманітність. Вночі озеро підсвічували й добре, що хоч тривог не було. Під ранок стало холодно, потім наче сонце зійшло, але все одно тепла від нього не відчувала. В обід додався сильний біль у плечах. Довелось випити знеболювальні таблетки. Вони дозволені, просто це не корисно для здоров’я. Думала про одне — хочу гарячого душу й даблчизбургера, — каже рекордсменка. — Втім, зійти з дистанції не планувала, бо звикла задумане доводити до кінця. Кожну годину в нас було п’ять хвилин на вбиральню, масаж чи перекус. За мене вболівали батьки й друзі. В одній із невеликих перерв подруга навіть нагодувала мене київською перепічкою, бо знала, що люблю її”.
Після отримання диплома рекордсменки Ганна Пасічник таки скуштувала омріяний даблчизбургер. Трохи відпочила вдома й уже наступного ранку пішла на роботу. Додає: “Щаслива, що все вдалося. Тепер мрію перепливти Ла-Манш чи Гібралтар”.
