Вакула, Одарка, Пузатий Пацюк, Потьомкін, козаки-колядувальники, дяк Йосип, Корній Чуб та інші... У музеї Довженка в Сосниці виставили 37 глиняних масок героїв повісті “Ніч перед Різдвом” Миколи Гоголя. Їх створив різьбяр і скульптор Анатолій Семенцов.
“Мій батько був обдарованим теслею. І я вже з восьми років намагався самотужки робити іграшки з дерева. Професійно опанував різьблення під час навчання у Косівському технікумі народних художніх промислів, — розповідає 66-річний Анатолій Семенцов. — Отримав диплом, декілька років працював у Ічнянському районі майстром у цеху художнього розпису. Тоді трудився методистом з народознавства, оформлювачем приміщення Конституційного Суду в Києві. Досліджував писанкарство та уклав альбом писанок Чернігівщини. Багато моїх робіт представлені не лише в Україні, а й за кордоном. Але я їх принципово не продаю, дарую людям, віддаю для розіграшу на підтримку ЗСУ. Мої виставки — безплатні, єдине — прошу про донати для оборонців”.
За мотивами повісті “Ніч перед Різдвом” Анатолій Семенцов створив колекцію із 37 керамічних масок. Це було приблизно 20 років тому, і весь той час роботи зберігалися у майстерні, припадаючи пилом.
“Я обожнюю Гоголя. А “Ніч перед Різдвом” — один з моїх улюблених творів, адже в ньому детально зображені персонажі українського села початку ХІХ століття, багато містики. Мені давно хотілось відтворити героїв повісті в глині. Бо завдяки цьому матеріалу можна показати характер людини, — зауважує майстер. — Образи та характери кожного персонажа допомагала створювати лише уява, адже у своїй творчості я ніколи не надихаюся світлинами з інтернету. Для виготовлення масок використовував білу глину, поклади якої є в ярах у моєму районі. Вона дуже міцна, цупка, важка й найкраще підходить для керамічних виробів, бо має високу пластичність. Над своїми першими масками я працював два місяці. Та сталась біда. Частина робіт розпалась при випіканні, інша — потріскалась. Це сталось тому, що вперше працював з таким матеріалом, важко було підібрати правильну температуру. Ті маски, що вціліли, подарував. Оговтався від пережитого й вирішив усе переробити. Цього разу на кожну маску в середньому витрачав день. І все вийшло. Доглядати кераміку легко, вона нічого не боїться, хіба що ударів”.
Колекція майстра складається з двох частин. “Моя улюблена тема — історія кохання Оксани й Вакули. Своїми роботами я хотів показати, що саме любов — найвищий дар від Господа, і гроші порівняно з нею — ніщо, — каже співрозмовник. — У другій частині колекції головною фігурою є Солоха, мати коваля Вакули. Вона вміє подобатися чоловікам, любить гарно вбиратися. Недарма до неї залицяються і дяк, і голова, і писар. А ще Солоха — відьма, проте Гоголь подає це з гумором”.
