57-літня Любов Литовченко із Шульгівки майже три десятки років займається соломоплетінням, хоч за фахом — медсестра. До цього ремесла привчила й свою дочку Анну.
“Почалось все з того, що я була в декреті з меншою донькою. Старший син навчався у п’ятому класі й відвідував гурток з лозоплетіння. Спершу він опанував ремесло, а потім і мене навчив. Одного разу мені на очі потрапила солом’яна аплікація, дуже запала в душу, — розповідає Любов Литовченко. — А біля нашого села якраз багато лози, тож я вирішила спробувати. Чоловік та діти допомагали заготовляти солому. Ми сортували вдома, варили, чистили ту лозу. Робила тоді вази, таці, цукерниці й дарувала рідним. Дещо й продавала. Спочатку це було як хобі, а потім я покинула роботу медсестри, хоч і пропрацювала 17 років. І поринула у творчість. Паралельно в місцевому екологічному центрі вела гурток з лозоплетіння для дітей. Хочу, аби молоде покоління не забувало наші традиції, коріння”.
Спочатку майстриня працювала лише з лозою, тоді познайомилась із дідусем, який навчив плести солом’яну стрічку “зубатку”. Тож родина почала сіяти власне збіжжя, щоби мати матеріал. Пані Люба відвідувала виставки та фестивалі, знайомилась із майстрами, а ті залюбки ділились своїми секретами соломоплетіння.
“У мене біля хати відведено 10 соток землі, де сіємо пшеницю, жито, льон, ячмінь, — зауважує мисткиня. — Що цікаво, чоловік засіває то все з решетом у чоботях, так колись робили наші діди. Збираємо солому у період молочно-воскової стиглості. Жнемо урожай серпами, складаємо у невеличкі снопи, які сушимо на горищі. Тоді стебла обробляємо — відрізаємо окремо солому та колоски, сортуємо, стежимо, аби не було поламаного. Дуже копітка робота. Оскільки солома сама собою тверда, то її занурюємо в окріп десь на п’ять-десять хвилин. Вона стає м’якою і з нею добре працювати. Далі сортуємо солому за товщиною та розміром. Окрім неї, потрібні ножиці, нитки, щоб стягувати соломинки, та клей ПВА. Робимо з соломи ялинкові прикраси, дідухи, янголи, восьмипроменеві зірки, капелюхи, вінки. Які мої найулюбленіші вироби? Солом’яний вінок, всередину якого кладу житнє колосся — символ життя, льон, який символізує здоров’я, та овес — символ багатства”.
За словами майстрині, на виготовлення одного виробу може йти від кількох днів до кількох тижнів. Усе залежить від його складності. “Це ювелірна робота. І не для слабких духом. Адже солома — ніжний та примхливий матеріал, часто рветься, пересихає”, — каже Любов Литовченко.
