А організувала музей у селі Покришів місцева активістка.
“Очолюю будинок культури вже 37 років. А ще є наставницею фольклорного колективу, який має звання народного, — відроджуємо обряди й традиції, які побутували у нашій місцевості. Власне з цією метою і почала збирати стародавні предмети з рідного села, — розповідає Ліна Гудзь, директорка Покришівського сільського будинку культури. — Спершу експонати зберігала на роботі, але їхня кількість весь час зростала. Та й хотілось, щоб старожитності побачило якомога більше людей, аби молодь дізнавалася про історію рідного краю не лише з книжок”.
У 2018 році в будівлі колишньої школи Ліна Гудзь відкрила музей. “Тут дві кімнати, в яких розміщені до тисячі експонатів, — зауважує активістка. — Найбільша моя гордість — понад 300 вишитих рушників, які збирала ще змалку. Є навіть рушник, якому майже триста років, на ньому вишите “Воскресіння Христове”. У колекції маємо й одяг — спідниці, керсетки, полотняні сорочки. Їм, до слова, більше як 100 років, часто одягаємо те вбрання на виступи. Зберігаємо у музеї ляльки-мотанки, ікони, давній посуд, сільськогосподарський реманент. Є розписана піч, облаштоване покуття з іконами, сімейні скрині, в яких дівчата зберігали придане. Одна з цікавинок музею — давнє ярмо — дерев’яна парна упряж для худоби. Та, мабуть, найцінніший експонат — старовинне Євангеліє. Колись у нашому селі була дерев’яна трикупольна церква, яку було видно з усіх куточків населеного пункту. Але в 1978 році її розвалили. Моя мама була дуже віруючою і їй вдалось зберегти це Євангеліє старослов’янською мовою. Реліквії понад сто літ”.
Співрозмовниця зізнається, що любить доглядати експонати. “Коли торкаюсь до тих старовинних речей, то наче передається вся їхня енергетика мені, на душі стає тепло й світло, — зауважує пані Ліна. — Під час свят робимо у музеї тематичні виставки, фотозони та етнопрограми”.
