Немає електрики і тепла? "А нам і не треба", — кажуть пенсіонери

81-річний Станіслав Барта взимку бігає з оголеним торсом, а 80-літній Роман Тимовчак майже щодня пірнає у крижану ополонку. Обидва чоловіки загартовуються вже багато років і запевняють: за цей час не хворіли жодного разу. Переконані, що їхнє захоплення не лише додає здоров’я, а й продовжує життя.

“Усі питають, чи мені не холодно” 

У будь-яку погоду — у сніг, дощ чи лютий мороз — миколаївець Станіслав Барта виходить на пробіжку в самих спортивних штанах і взутті. Перехожі зупиняються, фотографують, не приховують здивування й щоразу питають: “Невже не холодно?”

“Це триває понад 40 років. Бігаю щодня, навіть двічі на день, — розповідає Станіслав Іванович. — Біг допоміг мені повернутися до нормального життя. У 20 років я переніс менінгіт, через це постійно боліла голова. Пігулки не допомагали, тож я зрозумів, що за своє здоров’я треба боротися. Став займатися спортом. Забув про біль голови”.

Крім того, пан Станіслав став загартовуватися — обливався холодною водою. “А якось із сусідом ми вирішили побігати разом узимку. Мороз, річка замерзла, — розказує далі чоловік. — Я — роздягнений, а сусід у повному екіпіруванні, навіть обличчя закрив, щоб не задувало. Я добіг до річки, занурився у крижану воду — і вискочив. А напарник йойкає: ти ж навіть без рушника? Ось відтоді став ще й купатися у крижаній воді”.

Станіслав Іванович працював в інспекції у справах неповнолітніх. Згадує, що відпустка йому майже ніколи не випадала влітку. “У відпустку йшов тільки взимку, але це мені не заважало відпочивати і набиратися сили, — запевняє пан Станіслав. — Побігав босоніж, стрибнув у зимове море — і назад у санаторій пити гарячий чай”.

Нині щодня у пенсіонера дві обов’язкові пробіжки. Перша — о 6.20, друга — приблизно о 13 — 14-й годині. За одну пробіжку долає щонайменше 10 кілометрів.

“Мій організм фізично готовий до навантажень, і, що теж дуже важливо, я налаштований внутрішньо, — зауважує пан Станіслав. — Завдяки бігу почуваюся чудово! Тоді як дехто з моїх однолітків уже пересувається з ходунками”.

81-річний миколаївець каже, що взагалі не хворіє — ні застуда, ні грип йому не страшні. “Серце теж ніколи не тривожить, не п’ю жодних пігулок проти тиску, — запевняє Станіслав Барта. — Людина має зрозуміти: якщо хочеш бути здоровим, треба про себе дбати”.

Витривалість пенсіонера справді вражає. За його підрахунками, бувало, що за тиждень долав 100 — 140 кілометрів, за місяць — понад 400. “Не один раз пробігав марафони (42,195 кілометра. — Авт.), — каже чоловік. — У 76 років я подолав дистанцію 76 кілометрів — біг упродовж 12 годин без перерви”.

Питаю у Станіслава Івановича про шкідливі звички, раціон і сон. “До спиртних напоїв ставлюся негативно. Хіба на велике свято можу випити 20 — 30 грамів вина. Не курю. А щодо їжі дійшов висновку: найкраще триматися золотої середини, — констатує пан Станіслав. — Їм усе, але невеликими порціями. Перед сном роблю дихальну вправу: вдих упродовж чотирьох секунд, затримка на вісім секунд і видих — на сім. Десять циклів — і я легко засинаю”. Рідні підтримують пана Станіслава і кажуть, що він надихає їх бути активними.

“Скільки тата пам’ятаю, стільки він бігає, — каже Діна Барта, донька Станіслава Івановича. — Ставлюся до цього з розумінням і захопленням. Єдине — прошу його бути обережним і носити світловідбивачі, бо хвилююся”.

Пан Станіслав змалку прищепив любов до спорту своїй онучці. 16-річна Станіслава, названа на честь дідуся, системно займається айкідо, їздить на змагання, має зелений пояс. “Дідусь навчив мене багато чого. Але найбільше — що треба постійно рухатися і дбати про своє здоров’я. Коли була дитиною, ми багато ходили пішки, їздили на велосипеді, бавилися в активні ігри, лазили по деревах”, — каже онучка.

“Уже 49 років не був на лікарняному” 

Киянин Роман Тимовчак моржує вже майже пів століття. Якось у березні прийшов на річку з другом, і вони з цікавості занурилися в холодну воду. Це так сподобалося, що вирішили не припиняти, — відтоді пан Роман став загартовуватися, особливо полюбив купатися в ополонці. А у “мінус 27” ходив вулицею без верхнього одягу! Близько 40 років тому пан Роман, інженер за фахом, разом з однодумцями організував у столиці клуб загартовування і зимового плавання.

“У нашому клубі є навіть 86-річний “морж”! У роки повномасштабного вторгнення молодь і люди середнього віку — хто на війні, хто волонтерить. Тож у нашій команді переважно люди літнього віку — вони мають більше вільного часу, і для них дуже важливо рухатися. Завдяки цьому ми продовжуємо собі життя”, — переконаний пенсіонер. Роман Андрійович каже, що почувається чудово: “За 49 років я жодного разу не ходив на лікарняний. Коли тільки починав моржувати, то занурювався у крижану річку щодня. Тепер ходжу до ополонки кілька разів на тиждень”. Цього року, признається киянин, моржувати стало трохи важче. “Таких морозів у Києві, мабуть, років 20 не було. Ускладнюється підготовка: треба щоразу прорубувати ополонку”, — пояснює пенсіонер.

Роман Андрійович ділиться деякими правилами моржування: “Ліпше починати моржувати не самому — з групою, особливо у такі тріскучі морози. Перш ніж зайти у воду, обов’язково треба зробити кілька вправ, не квапитися, зануритися тричі, вийти на берег, одягнутися, попити гарячого чаю. Ми розрізняємо так зване холодове навантаження: мале — до 10 секунд, середнє — до 20, сильне — понад 30 секунд. Усе має бути в міру, поступово треба нарощувати час перебування у воді. Загартовуватися слід розумно”.

До слова, разом із членами клубу Роман Андрійович бере участь у чемпіонатах світу із зимового плавання. У столиці провели вже 10 офіційних чемпіонатів України з цього виду спорту.