За останні два роки у Сумському волонтерському осередку імені Івана Сірка виготовили 132 такі візки. Ними можна перевозити поранених, вантажі вагою до 100 кілограмів в умовах, де не може проїхати інший транспорт.
“Нашу організацію створено у перші дні війни, працюємо у різних напрямках — виготовляємо маскувальні сітки, “кікімори”, гранатні підсумки, тактичні пончо й аптечки, нашоломники, сумки для скидання магазинів та ремінно-плечові системи. Багато допомагаємо захисникам, які боронять нашу рідну Сумщину, — розповідає керівник волонтерського осередку Сергій Кіяшко. — Постійно спілкуємося з військовими і часто чуємо від них скарги, що все важче технікою доставляти вантажі, евакуювати поранених через засилля дронів. Також мінометами переорана земля, заміновано багато території, що ще більше ускладнює рух.
Ще до великої війни я бачив на YouTube візок, котрим користувалися американські мандрівники. На ньому тягнули до центнера ваги дуже густими хащами, де не проїде навіть двоколісний транспорт. Розповів про ідею своєму батькові Анатолію, він у мене інженер-машинобудівник на пенсії. Вирішили такий для себе виготовити, аби ходити на природу. Тато прорахував навантаження, зробив ескізне креслення, але втілення ідеї у життя залишили до кращих часів. Утім після повномасштабного вторгнення довелось усе згадати. Зібрали кошти, купили метал, велозапчастини, інші розхідники. Перший візок ми сконструювали для 155-го батальйону, хлопці користувались виробом на Куп’янському напрямку. Відгуки були позитивні, тому запустили нашу мінітехніку у, так би мовити, серійне виробництво. До речі, бійці 17-ї танкової бригади назвали візок “Валєра”. Це на честь першого оператора, саме він оцінив потенціал нашого винаходу, його високу маневреність в обмеженому просторі, здатність пересуватися вузькими стежками або горбистою місцевістю. “Валєра” легко розвертається на місці, ним можна переміщати вантажі там, де інша техніка не пройде”.
Сергій Кіяшко зазначає: такі візки вкрай потрібні на фронті, тому і запити постійно є. Зазвичай їх використовують для евакуації поранених з поля бою до машини. З таким транспортом це під силу навіть одній людині.
“Візком можна перевозити боєприпаси, різну провізію. Найбільший вантаж, який тягли ним, — 100 кілограмів. А так засіб призначений для того, щоб комфортно доставити до 70 кілограмів”, — розповідає волонтер. За його словами, більшість деталей для візка привозять з інших міст, бо металу потрібного профілю в Сумах немає.
“Дещо беремо вживане, але у гарному стані. Ріжемо, свердлимо, зварюємо, фарбуємо, складаємо на місці в різних цехах. Процес складний — у візку понад 30 металевих деталей. В середньому за тиждень робимо 2 — 5 візків. Багато що залежить від того, чи є світло, вільні майстри. Готові вироби передаємо безпосередньо військовим. Найбільша нагорода — коли вони пишуть, що наш “Валєра” знову врятував чиєсь життя”, — насамкінець каже Сергій Кіяшко.
