Більш як три з половиною роки “феї”-активістки передають на фронт автівки, квадроцикли, броню, дрони, приціли, засоби тактичної медицини, маскувальні сітки, випічку. У волонтерській команді багато тих, хто втратив на війні рідних.
“Через сімейні обставини на певний час я поїхала на роботу до Італії, там працювала майстер-шефом із приготування тортів. Але серцем рвалася додому, тому і повернулась до Сум, стала рієлторкою. Тут мене і застала велика війна, — розповідає волонтерка Дарина Ігнатенко. — Коли у перші дні окупанти наблизилися до міста, в інтернатах, будинках для літніх людей не було чого їсти. Ми із сусідками зорганізувались і 26 лютого в мене на кухні почали готувати пиріжки та розвозити людям у потребі. З продуктами допомагали небайдужі сумчани. Ще тоді вдячні люди казали: “Ви ж справжні феї, робите неможливе”. Тому й закріпилося за нашою спільнотою — “підрозділ фей”. Невдовзі ми взялися годувати бійців своєю випічкою, маринували для них огірки, помідори. За один раз могли спекти до 2500 пиріжків”.
З часом, додає співрозмовниця, потреби воїнів зростали, тож розширився спектр їхньої допомоги.
“Нині ми плетемо захисні костюми, маскувальні й антидронові сітки, готуємо їжу в реторт-пакетах. Ось недавно відправили бійцям 100 пакетів сухих гречаних супів із м’ясом. Купуємо РЕБи, прожектори, приціли, тепловізори, потрібне з тактичної медицини, взимку заливаємо окопні свічки. Жартуємо, що ще танка не купували, — мовить Дарина. — Вже передали на фронт 25 машин. А тепер збираємо на ще один пікап для захисників. Загалом опікуємося на постійній основі 21 підрозділом ЗСУ, прикордонною заставою. Зрештою не відмовляємо нікому, хто звертається. До речі, один із наших майстрів допомагає зварювати причепи із застібками для квадроциклів, якими на фронті вивозять поранених і загиблих. Тиждень тому один квадроцикл воїни втратили через ворожий обстріл. Але вивезли шістьох загиблих та чотирьох “трьохсотих”. Вважаю, що ті 300 — 350 тисяч гривень, потрібні на придбання цієї техніки, мізерні проти вартості людського життя”.
До волонтерської команди, яку очолює Дарина Ігнатенко, входить 12 жінок. Дехто з них втратив на війні синів, чоловіків. У когось рідні вважаються безвісти зниклими.
“Є в нас “зіронька” — 74-річна Галина Петрівна, яка своєю працелюбністю й молодим фори дасть. Скажи їй вночі, що треба сітки плести, то прибіжить за секунди. Збираємось щодня в альтанці в моєму дворі, вона площею 25 квадратних метрів, тому місця вистачає, — додає волонтерка. — Працювати непросто, бо в Сумах часто тривога. Інколи від вибухів у мене аж хата здригається. Вночі мало спимо, тому, аби не збожеволіти, весь час обмірковую, що б ще зробити для воїнів. Відпочивати ніколи, бо фронт дуже близько, Суми — за 30 кілометрів від кордону з РФ. Приємно, що бійці завжди знаходять можливість нам подякувати, надсилають відео, повідомлення. А нещодавно подарували цінний сувенір — герб із відстріляних набоїв”.
Волонтерка ділиться, що має дві великі мрії — купити рій дронів, який вартує приблизно півтора мільйона гривень, і відправити на фронт 300 квадроциклів. “Сподіваємося, що все вдасться, — насамкінець каже Дарина Ігнатенко. — Допомагатимемо армії стільки, скільки буде треба. Нашу силу духу нікому не зламати”.
