Поступово розміри пухлини збільшуються. Шкіра над нею стає яскраво-червоною. З такою проблемою люди стикаються переважно в теплу пору року, коли посилено пітніють.
— Гідраденіт — це гостре запалення потових залоз. Його збудники — стафілококи, стрептококи, ешерихії та інші бактерії, які живуть на шкірі й можуть потрапляти у вивідні протоки залози, — пояснює Жанна Приходько, лікарка-дерматокосметологиня. — Через порушення виділення шкірного сала в товщі дерми виникають своєрідні кісти, які розкриваються у підшкірну клітковину, запалення швидко охоплює розташовані поряд потові залози, виникають сприятливі умови для розмноження інфекції. Це й призводить до бурхливого гнійного процесу.
— Страждають залози лише під пахвами?
— На жаль, ні. Запалення може розвиватися, хоч і рідше, у ліктьових згинах, паху, ділянці сідниць і стає причиною сильного дискомфорту та страждань хворої людини. Зонами ризику вважаються шкірні складки, а у жінок — простір під грудними залозами та між ними.
— Що сприяє потраплянню бактерій у потові залози?
— Даються взнаки індивідуальні властивості шкіри: надмірний синтез сала або ж завузькі вивідні протоки; надвага людини; підвищений рівень цукру крові; особливості імунної системи. Від гідраденіту частіше страждають люди з діабетом, а також ті, хто вживає тютюн (неспроста цю хворобу в народі колись називали “фурункулом курців”). Саме такий пацієнт звертався до мене декілька років поспіль. Лікування допомагало, а потім проблема знову поверталася. Чоловік кинув курити, взяв під контроль вагу. Завдяки цьому рецидиви хвороби стали не такими частими.
— Як лікують цю хворобу й чи може вона пройти сама собою, якщо імунітет сильний?
— Часом гнійник прориває сам. Припухлість поступово розм’якшується, розкривається, і через отвір, що утворився, починає виділятися гній. У подальшому на проблемному місці нерідко утворюється рубець. Без грамотного лікування існує великий ризик деформації шкірного покриву. Наслідки можуть бути й небезпечнішими. Якщо у процес втягуються прилеглі регіонарні лімфатичні судини, у хворого підвищується температура. Може дійти навіть до сепсису, запального процесу в суглобах.
Для лікування гідраденіту застосовується багато препаратів: шкірні антисептики, місцеві форми антибіотиків, кортикостероїди, знеболювальні тощо. Буває, що не обійтися і без хірургічного втручання.
— Наскільки високий ризик, що, одужавши від гідраденіту, людина захворіє знову?
— Ризик рецидиву досить високий у людей, що мають схильність до захворювання. Аби хвороба не повернулася, слід дотримуватися правил профілактики. Регулярно приймати душ недостатньо, потрібно уникати пошкоджень шкіри, подряпин. Зокрема й тих, що утворюються після гоління. Наступне — важливо не переборщити з антиперспірантами. Вони, з одного боку, запобігають надмірній пітливості. А з іншого, при їх використанні може відбуватися закорковування потових залоз. Блокується робота вивідних проток, піт не промиває їх і не виходить назовні, створюючи сприятливі умови для розмноження патогенної мікрофлори та розвитку запалення. Тож раджу уважно читати інструкцію до засобів від пітніння і не використовувати їх понад норму.
