Він народився рівно 195 років тому — 10 липня 1830-го. Став одним із найяскравіших представників імпресіонізму. Втім, за життя Камілю Піссарро, м’яко кажучи, не надто таланило.
...Художник сидів у майстерні, дивлячись в одну точку. Його непокоїло одне болюче питання — де взяти гроші? Адже треба було годувати сім’ю (семеро дітей!), а в кишенях гуляв вітер. У такі хвилини звично картав себе й ладен був провалитися крізь землю від безсилля і сорому. Перед дружиною, синами, друзями, критиками, які вправлялись на ньому в своїй жовчності...
Можливо, тих усіх проблем не було б, якби Каміль Піссарро свого часу послухав батька і став, як він, пекарем. Багети, булки, випічка — це той товар, на який завжди є попит. На відміну від картин, оцінити які могли далеко не всі й тим більше — викласти кругленьку суму. Однак художник пішов проти волі тата й потім усе життя розплачувався за свій вибір.
З іншого боку — навряд чи хтось назве бодай одне прізвище пекаря, що втамовував апетити парижан 200 років тому. А ось ім’я Каміля Піссарро вписано золотими літерами в історію мистецтва ХІХ століття. Як і його друзів — Ренуара, Сезанна, Моне... З останнім митець товаришував багато років, що позначилося і на творчості, і на приватному житті. Так, коли вибухнула війна, художники вирушили із сім’ями у Велику Британію.
У Лондоні Каміль Піссарро нарешті офіційно оформив стосунки з Жюллі Веле. Від моменту їхнього знайомства до шлюбу минуло одинадцять років. Жінка встигла народити не одну дитину, перш ніж стала мадам Піссарро. Не виключено, що “виховну бесіду” з колегою провів саме Клод Моне, який був давно одружений. До речі, обидвоє імпресіоністів мали довгі сиві бороди. Через що їх можна було сплутати...
Каміль Піссарро любив експериментувати. На відміну від консерваторів, грав зі стилями. Так, на певному етапі “зрадив” імпресіонізм з новим напрямком — пуантилізмом. Проте згодом усе ж повернувся до старого. І знову став їздити на пленери. Робота на лоні природи, серед яскравих барв та запахів була не тільки плідною, а й вносила різноманіття у життя художника. Він радий був бодай на декілька годин вирватись із дому. Щоб не бачити докору в очах дружини.
Живописець часто брав участь у різних виставках, але охочих купити його картини було небагато. Щоб підбадьорити старшого колегу, декілька робіт у Піссарро купив... Поль Гоген. Біографи зазначають: щоб звести кінці з кінцями Камілю доводилось братися за будь-який підробіток. Знаєте, яку роботу він виконував? Наприклад, оформляв віяла, що були в моді серед парижанок, і чудово продавались у літню спеку.
На щастя, доля звела художника з англійцем Полем Дюран-Рюелем. Той одразу побачив у Камілі Піссарро невизнаного генія, тож періодично купував його роботи. А в 1892 році влаштував велику виставку, де були представлені роботи різних років. Вміла організація та хороший піар дали результат: французи нарешті гідно оцінили митця. Зацікавилися ним і колекціонери за океаном.
Це додало, звісно ж, Камілю Піссарро бажання працювати, але... Його здоров’я на той час уже було підточене. Найбільше французові допікав кон’юнктивіт, тобто хронічне запалення слизової оболонки ока. Медики порадили забути про пленери, але художник не полишив пензлів. Він їздив країною, зупинявся у готелях і малював те, що бачив із вікон номера. Порти, бульвари, мости тощо.
Поніжитись у променях слави (нарешті!) і більш-менш стабільній фінансовій ситуації Каміль Піссарро зміг лише на схилі літ. Звісно, діти ставились до батька з пієтетом і двійко з них навіть пішли його стежкою. Щоправда, доньку Жанну (у дитинстві батько намалював її портрет на фоні шпалер із квіточками) і сина Фелікса він пережив. У могилу уславленого художника звів сепсис, що спричинив поліорганну недостатність. Це сталося 12 листопада 1903 року. Поховали Каміля Піссарро на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.
Ну а його полотнами продовжують торгувати й у наші дні. Вони не так часто з’являються на аукціонах, але завжди встановлюють рекорди. Так, картина “Бульвар Монмартр” через 117 років після її написання була продана лондонським “Сотбі” за понад 32 мільйона доларів. Каміль Піссаро, певно, перевернувся у труні, почувши таку ціну!
Антін БІЛИЙ
