Завдяки сучасному аналізу ДНК із риб’ячих решток, дослідникам вдалося ідентифікувати основні види риби, що використовували для приготування гаруму — надзвичайно популярного соусу 1700-річної давнини. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Antiquity.
Довгий час склад гаруму залишався загадкою для науковців. Було відомо, що цей соус, який цінували за насичений смак та солоність, виготовляли шляхом подрібнення та ферментації риби. Однак саме ці процеси, що призводили до утворення кислот і значного пошкодження рибних решток, не давали змоги визначити конкретні види риби за візуальними ознаками.
Допоміг ДНК-аналіз риб’ячих кісток, знайдених на об’єкті III століття з виготовлення гаруму в іспанській Галісії. Незважаючи на те, що й давня ДНК виявилася дуже пошкодженою, науковці застосували унікальний підхід. Вони використали як еталон геноми сучасних риб, що дозволило їм підставити отримані фрагменти стародавньої ДНК у відповідні місця генетичного коду. Цей метод дозволив “реконструювати” генетичну інформацію минулого.
Аналіз показав, що понад 99% виділеної ДНК належало європейській сардині. Решта ж ДНК відповідала атлантичній скумбрії, атлантичному оселедцю та рибі мерланг із родини тріскових. Цікаво, що сардина, очевидно, була основним інгредієнтом, тоді як інші види додавалися, ймовірно, для надання специфічних відтінків смаку.
