У неї немає ні власної зірки, яка б зігрівала її своїм теплом, ні імені. Не відомо, скільки їй років. Але вчені тепер знають, що маса планети-одиначки становить приблизно 22% маси Юпітера (а це найбільший планетарний об’єкт у Сонячній системі). Знахідку наприкінці минулого року зафіксували одночасно два наземні телескопи та космічний телескоп Європейського космічного агентства Gaia на відстані 9785 світлових років від Землі у напрямку центру Чумацького Шляху.
За оцінками астрофізиків, у нашій галактиці можуть перебувати й інші планети, не пов’язані гравітацією з жодною зіркою. Що про них відомо?
— Блукаючі планети (їх ще називають планемо або планети-сироти) обертаються не довкола зірки, як, наприклад, Земля, а довкола центру Галактики, відбивають мало світла і тому дуже тьмяні, — каже Володимир Кажанов, астрофізик. — Але побачити їх допомагають удосконалені космічні прилади для спостереження віддалених об’єктів і сучасний метод гравітаційного мікролінзування. Якщо між Землею і зіркою проходить “сирота”, то її гравітація фокусує світло зорі, що допомагає роздивитись цю невидиму планету. Так у 2012 році у сузір’ї Риб було відкрито одну з перших планет-сиріт. У 2020-му чергову космічну мандрівницю зафіксували у скупченні Оріона. У 2021 році Європейська південна обсерваторія повідомила про відкриття кількох планемо у сузір’ях Скорпіона та Змієносця. Фахівці НАСА припускають, що є понад 400 таких об’єктів, які чомусь злетіли зі своїх попередніх орбіт і блукають Чумацьким Шляхом.
Уперше підрахувати масу планемо (і це, власне, сенсація) вдалося лише наприкінці минулого року. У цьому допомогли згаданий вже метод гравітаційного мікролінзування, удосконалена техніка і спеціальні формули. Фоновою зіркою нової планети-сироти була червона надгігантська зоря. Саме її світло тимчасово підсилила гравітація планемо. Ніхто не припускав, що вона така велика!
— Звідки походять планемо? І чи можливе на них життя?
— Згідно з науковою гіпотезою, силою гравітаційного збурення рідна зоряна система викидає їх у міжзоряний простір ще на ранньому етапі формування. Або ж вони формуються самостійно за межами зоряних систем.
Коли астрономічна техніка стане ще ефективнішою (а так буде після запуску телескопа Nancy Grace Roman — нової космічної обсерваторії НАСА — орієнтовно восени цього року), у вчених з’явиться можливість сканувати небо у 1000 разів швидше, ніж тепер. Запуск нової обсерваторії значно збільшує шанси знайти невідомі планети-сироти та, можливо, дізнатися про їх походження.
Суто теоретично планети, чию поверхню не зігріває зірка, — мертві. Однак науковці не відкидають можливості, що під крижаною поверхнею деяких “сиріт” є підземний океан, а там завдяки внутрішньому теплу (його забезпечує радіоактивний розпад елементів у ядрі) може зародитися життя — певні його форми, причому геть не такі, як на Землі. Хоч і на ній існують організми, які не потребують сонячного світла для існування. Вони тисячоліттями живуть у закритих екосистемах, у підльодовикових озерах Антарктиди.
— Чи може планета, що вільно мандрує, загрожувати Землі?
— Колись була поширена гіпотеза про велетенську планету Нібіру, яка начебто прилітає з іншої галактики у Чумацький Шлях. Першим цю тему у минулому столітті порушив сходознавець, криптоісторик зі США Захарія Сітчин. Він начебто зміг розшифрувати на давньошумерських табличках згадку про космічний об’єкт, який проходить через Сонячну систему раз на 3600 років. Утім жодних наукових доказів цієї гіпотези немає. Водночас достеменно відомо інше: за орбітою Плутона (а це найменш вивчена ділянка ближнього космосу) перебувають десятки тисяч не досліджених досі об’єктів. Загрозу Землі становлять близько 2500 астероїдів, які вважаються потенційно небезпечними через їх розмір і близькі до нас орбіти. На щастя, жоден із них, згідно з науковими розрахунками, не зіткнеться з нашою планетою принаймні у найближчі 100 років. І за цей час науковці, хочеться вірити, знайдуть способи боротьби з такими космічними загрозами.
А щодо планемо, то ризик зіткнутися з ними дуже малий, адже кожна з них має свою орбіту. Хоча суто теоретично “сирота” за певних обставин могла б потрапити в зону Сонячної гравітації та стати дев’ятою планетою в “космічній сім’ї”.
