Після військових ударів США та Ізраїлю по Ірану ціни на нафту у світі різко підскочили. Миттєво подорожчало й пальне на всіх континентах. Українці досі не можуть оговтатися від цифр, які з’явилися на стелах автозаправних станцій. Тим паче що ці цифри раз у раз збільшуються. Нині бензин А-95 коштує 69 — 75 гривень за літр, дизель — 81 — 87 гривень.
В уряді подорожчання пального пояснюють передусім глобальними чинниками, зокрема ситуацією на світових енергетичних ринках. Також кажуть про збільшення витрат на транспортування в умовах порушення ланцюжків постачання. І про зростання курсу валют, що впливає на вартість закупівель. Водночас в експертних колах припускають, що різке подорожчання пального може бути зумовлене і спекулятивними рішеннями деяких мереж АЗС. Тож як формуються ціни на бензин та дизель в Україні? Чи немає тут змови великих постачальників?
— Ціни на пальне, відображені на стелах автозаправних станціях, розраховують за спеціальною економічною формулою, — пояснює аналітик консалтингової компанії “Нафторинок” Олександр Сіренко. — Значення цієї формули можуть змінюватися щодня, адже вони залежать від світових котирувань на нафтопродукти, від валютного курсу, витрат на логістику і так далі. Загалом у вартості пального можна виокремити кілька складників. Перший і головний — світова ціна нафти або нафтопродуктів. Україна імпортує 100% пального. Ми орієнтуємося на європейські біржові індикатори. Саме там формується гуртова ціна на бензин та дизпальне, які потім надходять в Україну. Якщо трейдери закладають ризик дефіциту через геополітичну нестабільність чи скорочення переробки, то гурт зростає ще до фізичних перебоїв. Тобто біржа працює на випередження, і цей ефект миттєво позначається на вартості. Закупівельна ціна, або, як кажуть, ціна на кордоні, — це приблизно 47% у вартості пального в Україні.
Другий фактор — податки. Це ще близько 33%. Тут ідеться про акцизний збір, податок на додану вартість та про податок на роздрібний продаж акцизних товарів. Третій складник — логістика. До 2022 року шляхи постачання були коротшими та простішими. Працювали наші нафтопереробні заводи, існували усталені маршрути. Повномасштабна війна цілковито змінила логістику. Тепер пальне надходить до нас з Євросоюзу, США, інших країн. Це зробило ринок стійкішим до викликів воєнного часу, але вплинуло на кінцеву вартість. Нині витрати на логістику становлять до 10% у вартості пального.
Четвертий компонент — операційні витрати та націнка АЗС. Тут ідеться про утримання автозаправних станцій, розвиток додаткових сервісів, заробітну плату персоналу, який забезпечує функціонування мережі. Це ще плюс 10%. Не забуваймо також про валютний фактор. Ми закуповуємо пальне у доларах або євро. Якщо курс валют зростає, то це позначається і на кінцевій вартості бензину чи дизелю.
— Чи обґрунтовані ціни, за якими продають пальне в Україні?
— У перші два-три тижні після початку війни на Близькому Сході ціни були спекулятивними, — певен Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова. — Тому що оператори продавали пальне, придбане за старими контрактами. Тепер пішли партії з дорожчої нафти, тож ціни ще зростатимуть. Не можу напевне сказати, на скільки, але дизель, наприклад, може коштувати 88 — 90 гривень. Зростання вартості пального через подорожчання нафти — об’єктивний фактор. Але тут можуть бути і суб’єктивні чинники, адже деякі компанії намагаються використати інформаційні приводи для того, щоб заробити більше. За тим, щоб хтось на додаток до кризи не підвищував цін штучно, має стежити Антимонопольний комітет. Ми не можемо вплинути на геополітику, але можемо вплинути на маржу.
— Багато хто вказує на те, що й у Європі ціни на пальне різко злетіли. Чи такими самими темпами вони зростали там, як у нас?
● В. Омельченко:
— Це правда, у багатьох країнах ціни на пальне зросли. Найвища його вартість — у Нідерландах, Німеччині, Данії. Там літр бензину часто коштує понад 2 євро, тобто більш як 100 гривень. Тим часом у Португалії та Греції його продають по 1,70 — 1,90 євро (85 — 95 гривень), у Туреччині та Болгарії ще дешевше — 1,25 — 1,35 євро (62,50 — 67,50 гривні).
Як бачимо, не всюди ціни підскочили так, як у нас. І там, де подорожчання суттєве — у Німеччині та деяких інших країнах, — державні органи вже проводять розслідування на предмет того, чи адекватне підвищення. Так само уряди низки держав ухвалили рішення знижувати податки й акцизи та стежити у період високих цін за маржею компаній, щоб вони не спекулювали на кризі. Адже коли криза, завжди є шанс для спекуляцій.
Сподіватися на те, що Антимонопольний комітет в Україні діятиме професійно, не доводиться. Тому що його кадровий склад нині дуже слабкий і не здатний проводити об’єктивне розслідування. Комітет спирається на аналітику, надану самими учасниками ринку, зокрема Нафтогазовою асоціацією України, до якої входять представники преміального сегмента.
— Якби той самий Антимонопольний комітет проаналізував структуру роздрібної ціни як бензину, так і дизпального, то побачив би аномально високу націнку, яку закладають у нас у роздрібну ціну. Такої високої роздрібної націнки, як в Україні, немає ніде в тих державах, про які часто згадують представники преміальних мереж, — певен експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев. — Розповідати про те, що ціни на пальне в Україні зросли суто з об’єктивних причин, може лише той, хто отримав від тих самих преміальних мереж мзду, або той, хто не є професіоналом і не розуміє, як формується ціна на ринку.
У Європі ціни не зростали такими самими темпами, як у нас. Нагадаю, що в Україні пальне подорожчало того ж дня, коли розпочалася війна на Близькому Сході. Нині, щоб заправити 40-літровий бак дизелем, українці мають витратити 20% середнього місячного доходу. У якій ще європейській державі таке саме співвідношення? У якій ще європейській державі трейдерам дозволяють встановлювати ціни так, як вони захочуть? У всіх європейських державах нині вимагають від трейдерів оприлюднення структури роздрібної ціни та обмежують націнку. Тому що кожне підвищення має бути обгрунтованим!
Нам вішають локшину на вуха, розповідаючи, що ціни визначаються за ф’ючерсами. Що за ідіотизм? Це що означає — що трейдери на нас самовільно переклали ризики ведення власного бізнесу?! Хіба ми хліб купуємо за ф’ючерсами на зерно? І де ті 300 тисяч тонн бензину й дизелю, які трейдери мали накопичити за підсумками 2025 року як страховий резерв?
Уряд дав трейдерам індульгенцію на підвищення цін, сказавши, що все нормально, все об’єктивно, все обгрунтовано. Ще й на додаток підживив закупівлю пального, запровадивши так званий Є-бак. Зиск із цього матимуть передусім власники преміальних авто з великими баками — вони отримають найбільше кешбеку. Тим часом перевізникам ніхто компенсації не пропонує. Як наслідок, ціни на проїзд стрімко зростають, зокрема на приміських маршрутах.
— Що буде з цінами на пальне надалі?
● Г. Рябцев:
— Потрібно чітко розуміти, що нині зростає вартість нафтопродуктів і зростає вартість фінансових інструментів, а саме ф’ючерсів і деривативів. Нафта, яка була видобута в Об’єднаних Арабських Еміратах, Ірані, Саудівській Аравії чи деінде на Близькому Сході, лише тепер за новими цінами доходить до портів розвантаження. Тобто те, що ми нині бачимо на біржах, — це ціни майбутнього, а не ціни, які є на сьогодні.
Ціни на біржах зростатимуть, якщо війна на Близькому Сході триватиме ще більш ніж місяць. Нафта може коштувати 100 — 110 доларів і більше за барель. Якщо ж війну вдасться припинити впродовж найближчих двох тижнів, то все відкотиться назад (заробляти на біржах будуть уже на зниженні котирувань). Що ж до ситуації всередині України, то в нас на ринку нафтопродуктів немає цінового якоря — орієнтиру, який не дозволяє підвищувати ціни на пальне необґрунтовано. А уряд тут, на жаль, безпорадний...
— Зростання цін на пальне в Україні викликає багато запитань, — зазначає заступник голови комітету Верховної Ради з питань соціальної політики Михайло Цимбалюк. — Нам пояснюють ситуацію світовими тенденціями. Але ж українські мережі, зокрема “Нафтогаз” та “Укрнафта”, зовсім недавно звітували про значні запаси пального — спочатку говорили про тримісячний резерв, тепер уже про місячний. Тоді логічне запитання: чому пальне відразу подорожчало, якщо його закуповували за старими цінами? Виникає враження, що деякі компанії просто скористали з кризи.
Особливо тривожна ситуація тепер, коли розпочалися весняно-польові роботи. Не всі аграрії мають запаси пального, а кредити або недоступні, або під надзвичайно високі відсотки. Люди планували посівну, орієнтуючись на одну ціну пального, а отримали зовсім іншу. Якщо державна “Укрнафта” справді демонструє прибутки, то мала би показати приклад і продавати пальне населенню та аграріям із мінімальною або нульовою рентабельністю. Інакше це подорожчання дуже швидко ляже на кожного українця. Пальне є у всьому: у транспорті, виробництві, доставці товарів. А це означає новий виток зростання цін на продукти, товари та послуги. На жаль, держава втратила час. І кінцевий споживач уже починає платити за цю управлінську безпорадність.
