Ситуація, коли власник хоче продати у селі пай чи будинок із землею, а нотаріус угоди не посвідчує, — непоодинока. Бо виявляється, що юридично такої ділянки не існує, незважаючи на те, що на неї є державний акт.
— З такою проблемою стикаються найперше ті, хто свого часу приватизував землю, і отримав на неї “червоний” або “жовтий” державний акт старого зразка, які видавалися з 1992-го до 2002 року, — коментує експерт з нерухомості та земельних питань Віктор Кобилянський. — Хоча ці документи й засвідчують право власності на земельну ділянку, але для продажу необхідно присвоїти їй кадастровий номер (підтверджує, що ділянка офіційно внесена в державну базу та має визначені межі), розробити на неї технічну документацію і отримати витяг з Державного земельного кадастру.
Для цього слід звернутися до сертифікованого землевпорядника, який проведе геодезичну зйомку та встановить межі ділянки на місцевості, розробить технічну документацію щодо встановлення меж ділянки в натурі. Лише після цього їй присвоять кадастровий номер. Отримавши витяг з Державного земельного кадастру, далі слід звернутися до нотаріуса або реєстратора для внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Лише тоді людина зможе землю продати, подарувати чи передати у спадщину за заповітом.
— Які ще проблеми можуть виникнути, коли земельна ділянка не внесена в державний кадастр?
— Навіть якщо людина не збирається продавати землю зараз, то в майбутньому її не зможуть успадкувати діти, внуки чи інші родичі. Їм все одно доведеться вносити дані про ділянку до Державного земельного кадастру.
Ще однією проблемою можуть стати сусіди-“загарбники”. Поки дані про наділ не внесені до Державного земельного кадастру, то спритні сусіди можуть тихцем замовити свою документацію таким чином, що їхні межі накладуться на вашу ділянку. Тоді доводити свою правоту доведеться у судах роками. Саме невідповідність фактичних меж ділянки даним із Держгеокадастру — доволі поширена проблема, яка призводить до накладок або зміщення територій у документах. Такі розбіжності не тільки провокують конфлікти між землевласниками, а й часто роблять нормальне користування наділом просто неможливим.
Якщо право на землю не закріплене в державному реєстрі, то людина вважається не власником, а лише користувачем ділянки. Щоб отримати право власності, потрібно звернутися із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. Але зауважу, що до закінчення воєнного стану приватизація землі для ведення селянського господарства заборонена. Як виняток можна приватизувати лише наділ для обслуговування житлового будинку. В місті — це 10, в селищі — 15, а в селі — 25 соток.
