Майже всі учні українських шкіл використовують ШІ в навчанні. Щоправда, більшість приховує це від учителів. Як свідчить дослідження Освітньої фундації “МрійДій”, діти звертаються до штучного інтелекту не лише для того, аби зрозуміти складну тему, а й щоб попросити допомоги у виконанні домашніх завдань.
— Генеративний ШІ вже став звичною частиною навчального процесу, — зазначає Любов Собко, директорка школи “МрійДій” у Львові. — Майже 97% опитаних школярів використовують цю інтелектуальну систему для навчання. При цьому понад 80% звертаються до ШІ щонайменше декілька разів на тиждень, а 15% — фактично щодня. Найчастіше учні використовують штучний інтелект для вивчення складних тем (майже 47%), для пошуку інформації (46%), виконання домашніх завдань (42%) та перекладу текстів (32%).
Дослідження засвідчило, що активне використання ШІ не означає відкритості щодо нього. Лише 15% школярів стабільно повідомляють учителям, що використовують штучний інтелект під час виконання завдань. Третина зізналася, що ніколи цього не робить. Водночас майже чверть опитаних дітей визнали, що хоча б раз видавали текст, створений штучним інтелектом, за власну роботу.
— Чи варто заборонити учням використовувати ШI у навчанні?
— Сьогодні питання стоїть не в тому, дозволяти штучний інтелект чи забороняти, а в тому, як навчити користуватися ним відповідально. Важливо не боротися із ШІ, а вчити дітей працювати з ним як з інструментом, який допомагає навчатися, але не думає замість людини. Серед переваг штучного інтелекту я насамперед бачу можливість зробити навчання більш персоналізованим. Учень може швидше отримати пояснення складної теми, підібрати додаткові приклади, перевірити свої ідеї, потренуватися перед контрольною чи отримати миттєвий зворотний зв’язок. Для вчителя це також інструмент, який допомагає готувати навчальні матеріали, адаптувати завдання під різний рівень учнів і звільняє час для того, що не може зробити жодна технологія, — живої взаємодії з дитиною.
— А які мінуси тут бачите?
— Найбільший — це когнітивна атрофія, коли учень звикає отримувати готові відповіді замість того, щоб аналізувати, ставити запитання, шукати аргументи й формувати власну позицію. Якщо ШІ починає підміняти мислення, а не підсилювати його, він перестає бути корисним освітнім інструментом. Саме тому використання ШІ має відповідати віку дитини та навчальній меті.
У молодшій школі основний акцент має бути на розвитку базових навичок мислення, читання, письма й комунікації без використання генеративного ШІ. У середній школі його можна поступово інтегрувати під керівництвом учителя, а в старшій — навчати працювати з ним свідомо, розуміючи як його можливості, так і обмеження. Учні мають розуміти, коли штучний інтелект є доречним, як коректно зазначати його використання і чому відповідальність за кінцевий результат завжди залишається за людиною. Саме ці навички — критичне мислення, етичне використання технологій і відповідальність за власні рішення — стають сьогодні не менш важливими, ніж знання певних предметів.
