Доволі часто буває, що сусіди роками живуть поруч, але в певний момент з’ясовується, що межа між їхніми земельними ділянками проходить незручно. Наприклад, заважає поставити паркан чи провести комунікації.
Або ж її неточно визначено ще з часу пайового розподілу. Що в такому разі робити?
— Так, у нас досі трапляються ситуації, коли люди користуються земельними ділянками, межі яких документально не встановлені. Себто або взагалі не оформлені права на землю, або ділянка приватизована давно, але фактичні межі не відповідають тим, що внесені до Єдиного державного кадастру, — каже юрист з нерухомості та земельних питань Віктор Кобилянський. — Тому, вирішуючи спірні питання, насамперед треба відновити межі обох сусідніх земельних ділянок у натурі. Це може зробити сертифікований інженер-землевпорядник. Він бере відомості з Держгеокадастру про координати і за допомогою GРS-навігатора визначає їх на місцевості, а в разі потреби встановлює межові знаки.
Але може статися так, що межі однієї земельної ділянки накладаються на межі іншої або між ними є прогалина через допущену колись помилку в технічній документації. Найпростіший спосіб розв’язати цю проблему — домовитися зі сусідами і внести відповідні зміни в технічну документацію. Набагато складніше, якщо немає взаємної згоди. Тоді спір треба вирішувати в суді. І тут нерідко постають серйозні проблеми.
— Які?
— Один із сусідів береться доводити, що земельну ділянку отримував і встановлював паркан ще його дід в 1960 чи 1970 роках. Насправді це дуже слабкі аргументи. Бо суд буде вважати законними межі тієї ділянки, на яку раніше виникло право власності чи інше право користування. Приміром, один із сусідів отримав дозвіл на приватизацію наділу в 2000 році. Але сталося так, що аж три роки розробляв технічну документацію, а ще через рік отримав державний акт. Його опонент тим часом зробив усе це в 2003 році за чотири місяці. Тож суд визнає правильною межу того сусіда, який раніше оформив усі документи. І тоді іншому сусідові доведеться переставляти поставлений кілька десятиліть тому його дідом паркан. Часом не можу надивуватися, чому люди роками судяться за кілька квадратних метрів і витрачають набагато більше грошей, ніж ці квадратні метри коштують.
— Буває, що з перенесенням меж треба змінювати площі, а подекуди навіть конфігурацію земельних ділянок. Як правильно це оформити?
— Найлегший спосіб — домовитися із сусідами. Але зауважу, що усна домовленість може діяти доти, доки один з них не передумає, не продасть ділянку чи не помре. Тому, щоб не мати клопоту в майбутньому, треба оформити все документально. Якщо йдеться про незначні зміни площ, які вимірюються кількома квадратними метрами, то досить звернутися до інженера-землевпорядника, який внесе відповідну інформацію до Держгеокадастру. А коли за взаємною домовленістю із сусідами змінюється площа земельної ділянки на одну чи кілька соток, тоді це варто оформити письмовим договором у нотаріуса. Доведеться виготовити технічну документацію із землеустрою, щоб ці одну-дві сотки зробити окремою ділянкою.
— А як діяти, коли немає кадастрових даних?
— Наразі вся документація щодо земельних ділянок має зберігатися в державному фонді землеустрою. Але буває, що її в ньому з якихось причин немає. Скажімо, могли не передати через людський фактор або втрачено паперові архіви, особливо це стосується звільнених від ворога територій. У таких випадках законом передбачено, що в разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення проводиться за фактичним використанням земельної ділянки. Тобто там, де встановлено паркан та інші мітки.
Тож власникам земельних ділянок варто поцікавитися, чи інформацію про їхні наділи внесено до державного кадастру. Передусім тим, у кого акти на землю старого зразка, так звані червоні, без кадастрових номерів. Бо без внесення даних до Єдиного державного кадастру рано чи пізно можуть виникнути проблеми.
