Сьогодні Міра вже стає на праву задню лапу — обережно, наче перевіряючи кожен сантиметр землі й вимірюючи кожен свій крок. Вони даються непросто, адже ліва задня лапа теж недавно була травмована. Собака постійно носить спеціальний ветеринарний комірець — так, незручно, але це необхідно, щоб тварина не розлизувала ще свіжі шви на стегні.
Міра — алабай із багатостраждального прифронтового Покровського, що на Дніпропетровщині. Наприкінці лютого собаку евакуювали, й те, що вона вижила — справжнє диво.
“Самотню, покинуту господарями “алабайку” побачив військовий Ярослав, який у службових справах регулярно буває у селищі, підгодовує осиротілих собак, рятує їх, заплутаних у антидроновій сітці. А деяких, невеликого розміру, навіть вивіз звідси на власному автомобілі, — розповідає Ганна Дмитрієва, керівниця Товариства захисту тварин “Ковчег”. — Ярослав зв’язався зі мною і попросив прихистити цю білошерсту красуню, яка щоразу радісно його зустрічала. Але, щоб евакуювати собаку, потрібна була велика машина. Ми її знайшли, на це пішло два дні. Та коли автомобіль приїхав у Покровськ, важкопоранена Міра лежала серед руїн. Якраз напередодні в її дім “прилетіло”. Побачивши людей, собачка зраділа, піднялася, але категорично не хотіла покидати це місце. Попри біль, вона продовжувала вірно охороняти свою оселю. Загальними зусиллями волонтери затягнули величезну Міру (доросла самиця такої породи важить під 65 кілограмів) в авто”.
У ветклініці в собаки діагностували перелом правої стегнової кістки, вивих лівого кульшового суглоба. Ветеринари з Дніпра собаку прооперували. Завдяки сучасному методу остеосинтезу (введення стержня всередину кістково-мозкового каналу) Міра дуже швидко, як для таких травм, змогла ходити. Після цього нею заопікувалися волонтери з притулку “Пегас” — там залишився просторий вольєр, необхідний для таких велетнів, як алабаї.
“Попри всі випробування, Міра не перестала бути контактною і довірливою, — додає Олена Русіна, керівниця притулку “Пегас”. — Вона ще дуже молода, активна, добродушна. Сподіваюся, що знайдуться люди, які знають цю породу і для яких наша підопічна стане другом, охоронцем дому, які зможуть забезпечити цій неймовірній собаці достойні умови проживання. У жодному разі — не ланцюг”.
