Сподіваючись, що це дасть можливість набути статус батька-одинака й оформити відстрочку. Однак суди по-різному підходять до розгляду таких справ.
Житель Чернівецької області звернувся з позовом до суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей. У шлюбі з дружиною він прожив вісім років. У них народилося двоє діток. Пара розлучилася в березні 2015 року. Як стверджував чоловік, після розірвання шлюбу діти проживають разом з ним, а мати самоусунулася від участі в їхньому житті та вихованні, пояснивши це тим, що не може належним чином піклуватися про них. Буковинець подав до суду нотаріально засвідчений у липні 2025 року договір про те, що батьки дійшли згоди стосовно місця проживання дітей. Чернівецький районний суд встановив факт самостійного виховання та утримання батьком дітей, виходячи, зокрема, і з того, що цього не заперечує мати.
Маючи судове рішення, чоловік подав документи на відстрочку. Але ТЦК, скориставшись передбаченим законом правом, подав на це рішення апеляцію. У ній наголосив, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей батьком є однією з підстав для надання йому відстрочки від призову. Але при цьому зауважив: у суді першої інстанції чоловік не надав достатніх доказів того, що сам виховує дітей.
Під час розгляду справи колегія апеляційного суду підкреслила, що визначальним є не місце проживання дітей, а обсяг і характер виконання батьківських обов’язків. І що в цій справі немає документальних підтверджень, що матір позбавлено батьківських прав. Як і доказів її ухилення від участі у вихованні дітей. Відтак Чернівецький апеляційний суд скасував рішення своїх колег з першої інстанції про встановлення чоловікові статусу батька-одинака.
— Сам факт проживання дитини з одним із батьків не означає автоматичного визнання його таким, що самостійно виховує дитину, — коментує адвокатка Алла Отрох. — Важливі не лише місце проживання, а й неучасть другого з батьків у вихованні, утриманні дитини та піклуванні про неї. Це має бути підтверджено несплатою аліментів, браком спілкування з дитиною, неучастю в її житті та іншими доказами. Одинаком можна вважати батька, дружина якого померла, позбавлена батьківських прав, є недієздатною чи безвісти відсутньою, відбуває покарання в місцях позбавлення волі. А також — коли чоловік самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
— А за яких умов суд може ухвалити таке рішення?
— Йдеться про встановлення саме юридичного факту виконання батьківських обов’язків однією особою та надання реальних доказів, які свідчать про припинення участі другого з батьків (у цьому випадку — матері) в житті дитини. Це може бути виїзд за кордон, проживання на непідконтрольній території, цілковитий брак спілкування тощо. Водночас така бездіяльність має бути систематичною і тривалою. Важливими доказами є висновки органів опіки, дані з навчальних чи медичних закладів, свідчення сусідів, вчителів та інших осіб, які можуть підтвердити факт одноосібного виховання дитини батьком. Навіть якщо матір не позбавлено батьківських прав офіційно, суд може встановити факт її неучасті в житті дитини. Зауважу, що таке судове рішення є підставою для відстрочки від призову, демобілізації, надання права виїзду за кордон.
Як свідчить судова практика, останнім часом побільшало справ щодо розірвання шлюбу із встановленням факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері. Це пов’язано, зокрема, і з нормами законодавства про мобілізацію та військовий обов’язок. Суди першої інстанції зазвичай задовольняють такі позови. А в апеляції їх скасовують. Наприклад, у тому ж Чернівецькому апеляційному суді за перший квартал цього року із 138 подібних справ лише одну залишили без розгляду, а в 137 рішення судів першої інстанції скасували.
