Для багатьох славетних українців одяг із традиційним орнаментом був частиною рідної культури й самоідентичності. До Дня вишиванки розповідаємо історії найвідоміших вітчизняних строїв.
“Олена Пчілка гуляла Парижем у вишиванці”
У родині Косачів вишивання було частиною повсякденного життя. Олена Пчілка не лише вивчала українську вишивку, а й передала любов до неї дітям.
“У родині вишивали всі — і дорослі, і малі, — розповідає Марина Олійник, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. — Коли до Косачів у Колодяжне приїхав знайомий родини, 13-річна Лариса посперечалася, що вишиє йому в подарунок (така була сімейна традиція) сорочку складним узором кількома кольорами, — і дотримала слова. У листах дівчина нерідко жваво обговорювала техніки вишивки, цікавилася чернігівськими сорочками й жартома писала братові: “Чекай, братіку, — я тобі ще кращу вишию!” Леся не полишала вишивання навіть попри важку хворобу — туберкульоз кісток.
До наших днів збереглися рукави сорочки, яку носили Олена Пчілка та Леся Українка. “Саме за ними та світлинами Лесі в цій сорочці учасники проєкту “Вишивка в одязі видатних українців” відтворили сучасну версію цього виробу, — зауважує співрозмовниця. — Усе виконано у традиційних техніках хрестика, мережки та мережки з настилом. Особливо вражає саме мережка — надзвичайно делікатна ручна робота”.
Косачі особливо цінували старовинні техніки. Олена Пчілка навіть виступала проти модної тоді “брокарівської” вишивки хрестиком із надто яскравими натуралістичними орнаментами, вважаючи її чужою українській традиції.
“До речі, Олену Пчілку можна назвати однією з перших публічних амбасадорок української вишиванки, — каже Марина Олійник. — Наприклад, під час поїздки до Парижу на Всесвітню виставку 1878 року пані Олена гуляла містом у традиційному українському строї й привертала увагу парижан”.
Косачі часто поєднували український стрій з європейською модою. На світлинах Олена Пчілка зображена у вишитій сорочці, керсетці та намисті, але водночас — у модних на той час кринолінових спідницях. Цю традицію продовжила й Леся Українка. Навіть у дорослому віці письменниця поєднувала європейський одяг з українськими мотивами. Дослідники припускають, що на світлинах 1912 року Леся Українка носила білі блузки європейського крою, оздоблені традиційною українською вишивкою “білим по білому”, характерною для Полтавщини. Сьогодні сорочки, як у Лесі, знову відшивають українські майстрині та відомі бренди.
Весільна вишиванка Крушельницької і модник Франко
На Тернопільщині збереглася оригінальна сорочка зірки світової опери. Це весільна вишиванка, над якою Соломія працювала разом із сестрою. У родині дівчаток змалечку вчили готувати придане — вони мали вишити сорочки собі й нареченому.
“Якось до Соломії посватався семінарист Зенон Гутковський, — розповідає Галина Зюбровська, директорка меморіального музею Соломії Крушельницької в селі Біла. — Та нареченому не подобалося, що Соломія постійно співає. Він казав, що після заміжжя вона вже не зможе так багато займатися музикою. Дівчина дуже засмутилася, поговорила з батьком-священником. Він підтримав доньку — весілля скасували. А вишита сорочка залишилася у шафі”.
Головна сорочка Соломії Крушельницької вишита у стилі східногалицьких городенківських мотивів із ромбами, ламаними лініями та дрібним густим орнаментом. Оскільки вишиванку готували до весілля, її візерунки символізували щасливе подружнє життя, чистоту й захист родини. “Одним із головних символів на ній є “вазон”, або дерево життя. Коріння означає предків, стовбур уособлює теперішнє покоління, а квіти символізують дітей і продовження роду, — пояснює Галина Зюбровська. — Важливими є й кольори: білий означає чистоту, червоний — любов і життєву силу, а чорний символізує землю, родючість і достаток“. Наприкінці ХІХ століття в Галичині увійшли в моду монограми, і на сорочках та хустинках Соломії Крушельницької з’явилися ініціали “С. К.“
Український стрій Соломія Крушельницька одягала під час виступів та фотосесій, популяризуючи українську культуру далеко за межами України. Коли жила в Італії, часто носила вишиванку, бо вона давала відчуття дому.
В Івана Франка вишитих сорочок теж було чимало. Однією з найцінніших вважають білу вишиванку, подаровану Христиною Алчевською, — її він одягав лише на великі свята. Нерідко письменник поєднував вишиванки з європейським костюмом-трійкою. Для того часу це був новаторський образ. А поховали Каменяра у вишиванці Володимира Шухевича, діда Романа Шухевича: для похорону не знайшлося жодної придатної вишитої сорочки, тож її довелося позичати.
Сорочка-“чумачка” Кобзаря
Саме так називали вишиванку Тараса Шевченка, яка нині зберігається у Києві, в літературно-меморіальному будинку-музеї поета. А її репліку відтворили у Переяславі. “У нас є точна копія цієї сорочки, її відшила майстриня Тетяна Радіоненко, — каже Світлана Коркач, молодша наукова співробітниця Музею “Заповіту” Т. Г. Шевченка. — Матеріал — вибілене конопляне полотно ХІХ століття. Сорочка має тунікоподібний крій і вишитий комір. Її подарувала Шевченкові сестра Ярина у 1859 році, коли він приїхав в Україну купити землю та відвідати родину”. Відомо, що Тарас Шевченко мав щонайменше вісім вишиванок і дуже ними дорожив.
