Якщо Росія у 2027 році нападе на одну із країн НАТО, наприклад Латвію, і США відмовляться брати участь у війні, то Європа зможе протистояти Росії лише у короткій війні. Такого висновку, змоделювавши ситуацію, дійшли професор кафедри воєнних досліджень Королівського коледжу Лондона, академічний директор Кембриджської ініціативи з безпеки Девід Джіо та колишній заступник начальника штабу оборони Великої Британії, викладач коледжу Еммануеля Кембриджського університету Даг Чалмерс. Своїми міркуваннями вони поділилися на шпальтах The Economist.
Американський генерал висміяв російське ППО у Венесуелі
Уявімо, що російські танки увійшли до Латвії
Експерти описали можливий сценарій, відповідно до якого у березні 2027-го російські бронетанкові підрозділи перетнули кордон Латвії поблизу Резекне, захопили залізничну станцію та рушили в напрямку Даугавпілса - другого за величиною міста країни, де половина населення є етнічними росіянами.
"Їхня мета - захопити невеликий шматок території під приводом того, що "російськомовні громади" потребують захисту Москви. Російські війська швидко зводять укріплені позиції та розгортають мобільні системи ППО, тоді як їхній президент Володимир Путін... чекає, як відреагує НАТО", - пишуть вони.
Утім, відповідно до сценарію, президент США Дональд Трамп оголошує, що Америка не воюватиме за клаптик Латвії, який, за його словами, "по суті, й так російський", мовляв, РФ надто потужна, щоб із нею воювати. До того ж, на думку Трампа, слабкість Європи фактично і спровокувала це вторгнення, пишуть експерти.
"Це вигадане захоплення території в Латвії змушує НАТО задуматися над тим, що раніше здавалося немислимим: чи може Альянс без Америки стримати, а згодом і відбити російський наступ?" - йдеться у статті.
За словами авторів, будь-яка теорія перемоги НАТО без американських військ починається з визнання: Європа здатна вести коротку війну, але не затяжну.
"Без важких транспортних засобів, дозаправлення в повітрі, повітряних систем управління й контролю, супутникової розвідки та глибоких запасів боєприпасів, які надають США, європейська здатність підтримувати інтенсивні бойові дії вичерпається за лічені тижні", - зазначили Джіо і Чалмерс.
Вони наголосили, що це не означає неминучого програшу Європи, адже Європа без Америки має величезні демографічні та економічні переваги, але проблема в тому, що економіка і суспільство Росії вже налаштовані на війну, і щоб європейським країнам НАТО відбитися від загарбників якомога швидше, доведеться терміново ухвалювати політичні рішення, оперативно посилювати східний фланг та перехоплювати ініціативи ще до того, як Росія зможе скористатися промисловими й логістичними можливостями Європи.
"На жаль, Путін продемонстрував готовність до тривалих воєн – за умови, що Китай надає підтримку... Він менш чутливий до втрат і матеріальних жертв, ніж його демократичні опоненти. Якщо Кремль побачить, що внутрішня політика в Західній Європі починає хитатися, він може просто пережити початкові невдачі й продовжувати тиск, як це відбувається в Україні. Чим довше триватиме війна, тим гірші шанси Європи без Америки як "арсеналу демократії"", - наголосили експерти.
В ЄС до того ж процвітає російський осередок - Угорщина і Словаччина
За їхніми словами, перший етап війни полягатиме у стримуванні та локалізації початкового російського удару:
"Європейські армії, особливо Польщі, країн північної Європи, Балтії, Німеччини, мають сучасне озброєння, відпрацьовані плани й доступ до залізничних і автомобільних мереж, що дозволяють відносно швидко перекидати підкріплення на схід. Якщо Європа зможе уникнути розгрому в перші дні, вона здатна стримати вторгнення достатньо надовго, щоб наростити сили", - йдеться у матеріалі.
Утім, на думку Джіо і Чалмерса, повернення захоплених територій буде складним, адже для цього Європі знадобиться не лише локальна перевага, а й придушення російської ППО на території самої Росії - крок, на який багато членів НАТО можуть не піти. А Путін, зазначається, добре розуміє цю логіку і, звісно, скористається нею.
Крім того, можуть загостритися політичні розбіжності всередині НАТО. Якщо Велика Британія, Польща, країни Балтії та північної Європи вважають Росію головною загрозою, то багато середземноморських членів відчувають меншу небезпеку й, відповідно, готові йти на менші ризики.
"Такі різні уявлення про загрози можуть швидко перетворити НАТО на вужчу "коаліцію охочих" із меншою бойовою потужністю. Неважко уявити, що Угорщина чи Словаччина відмовляться від участі; Туреччина, ще один член НАТО, може натомість шукати роль посередника", - стверджують автори.
До того ж різняться європейські можливості в оперативному плані, пишуть Джіо і Чалмерс. Так, на суходолі Європа, на їхню думку, відносно добре підготовлена до короткого бою. У повітрі Європа має кращі винищувачі, ніж Росія, але вона страждає від браку літаків дозаправлення та повітряних систем управління й контролю - активів, які тривалий час надавали США. Також на морі Європі довелося б розпорошувати ресурси, намагаючись домінувати одночасно в Балтійському й Чорному морях та на північних підступах.
"У кіберопераціях Європа тримається на рівні, хоча частина критичної інфраструктури належить американським компаніям, співпраця з якими може бути обмежена рішенням уряду США. Космос - ще одна вразливість. Без американської супутникової розвідки Європі довелося б покладатися на мозаїку національних ресурсів і потенційно ненадійних приватних провайдерів, таких як Starlink", - йдеться у статті.
За висновком авторів, Європа має терміново інвестувати у власні оборонні спроможності, розширювати оборонно-промислову базу та готуватися діяти без американського лідерства, інакше ставка на автоматичну допомогу США залишатиметься небезпечним ризиком.
