Україна відновила постачання російської нафти трубопроводом “Дружба” до Словаччини та Угорщини після завершення ремонту пошкодженої ділянки. Того ж дня Євросоюз погодив кредит Києву на 90 мільярдів євро та 20-й пакет санкцій проти Росії. Як відомо, допомога Україні тривалий час була заблокована через прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який прив’язував свою позицію до відновлення роботи “Дружби”.
— Як розцінюєте рішення керівництва держави про розблокування нафтогону?
— У Брюсселі вважають, що, аби підтримати економіку Угорщини й Словаччини, потрібно відновити постачання російської нафти на територію цих країн, — каже експерт-міжнародник Сергій Таран. — Оскільки Євросоюз — наш ключовий партнер і для нас критично важливо, щоб до України якомога швидше зайшли кошти через кредит 90 мільярдів, то влада пішла на цей крок. У тактичному вимірі таке рішення виправдане.
— Вважаю, що наші політики й урядовці зробили стратегічну помилку, коли не перекрили транспортування нафти ще на початку повномасштабної війни. І впродовж чотирьох років воліли не помічати цієї проблеми доти, доки рашисти не атакували нафтоперекачувальну станцію у Бродах, — певен Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова. — Тепер Будапешт поставив нас у такі умови, коли ми змушені були відновити постачання нафти. Чому так сталося? Передусім тому, що лідери партії переможців “Тиса” на виборах в Угорщині продовжили орбанівський шантаж України, пов’язавши відновлення роботи нафтопроводу “Дружба” із голосуванням за виділення ЄС Україні конче потрібних 90 мільярдів євро. І це при тім, що є альтернативний маршрут нафтопроводом Adria. Два місяці угорська нафтогазова група MOL постачала нафту і до Словаччини, і до Угорщини.
Такий підхід, коли лідери європейської країни за здешевлення на декілька відсотків нафтопродуктів на АЗС ставлять вимогу жертві війни фінансувати агресора, є свідченням не тільки моральної деградації політичного класу Угорщини, а й певною мірою інститутів Євросоюзу. На мою думку, скоротити строки війни дипломатією неможливо. Це можна зробити тільки через перекриття усіх головних експортних маршрутів російської нафти на Балтиці, Чорному морі, зокрема й нафтопроводу “Дружба”. Росія зароблятиме на постачанні нафти до Словаччини й Угорщини приблизно 400 мільйонів євро на місяць. Їх вистачить, щоб утримувати декілька десятків корпусів російської армії.
— Чи може Україна переглянути своє рішення про відновлення постачання нафти до Європи?
● С. Таран:
— Важливо ставити питання перед Євросоюзом про те, щоб рішення щодо відновлення роботи “Дружби” було тимчасовим. Це питання не економіки, а безпеки для усього ЄС. Бо через експорт російської нафти й газу до Європи проникають корупція та політичний вплив Кремля.
● В. Омельченко:
— Є Угода про асоціацію України з ЄС, Віденська конвенція про право міжнародних договорів, Статут ООН — усі ці документи дають Україні юридичні підстави припиняти співпрацю з державою-агресором, а отже, перекривати нафтопровід, щоб Росія не заробляла. Далі варто звертатись до міжнародного суду, щоб вирішити проблему з транзитом російської нафти.
