У його доробку — майже двадцять фільмів і серіалів. Серед найвідоміших — “Крути 1918”, “Черкаси”, “Прикордонники”. На екрані Євгенові Ламаху не раз доводилося перевтілюватись як не в курсанта, то в моряка чи солдата. Що передбачало, звісно, відповідну фізичну форму. Як він її підтримує?
— Євгене, ви робите зранку зарядку?
— Стараюся ходити в зал. Годину на сьому ранку. Не завжди вдається, не завжди маю настрій, але щось та й роблю. Як мінімум, якісь стрибки і відтискання від підлоги, щоб елементарно розігнати кров. А як максимум — кілометрів п’ять-шість пробіжка або навіть басейн. Знаєте, після того, як позаймаєшся, набагато краще почуваєшся.
Взагалі я з дитинства дружу зі спортом. Займався футболом, дзюдо (вісім років!), баскетболом. Нині, на жаль, не вистачає часу. Хоча іноді все ж вдається поганяти м’яча — наприклад, узимку брав участь у благодійному матчі. Або повправлятися у його закиданні — останнього разу це було на зйомках “Прикордонників”, де відповідні сцени передбачав сценарій.
— Чи доводилося вам заради ролей скидати надмірну вагу?
— Так, щоб мати кращий вигляд у кадрі. Одного разу я схуд на десять кілограмів. Результату вдалося досягти завдяки поєднанню активних занять у залі й певному харчуванню. На все пішло десь місяць-півтора. Інша річ, що згодом зайві п’ять кілограмів усе ж повернулися. (Сміється).
— А яких принципів дотримуєтесь у харчуванні?
— Тут усе залежить від робочого графіка. Тобто від зйомок, репетицій, інших справ. Скажімо, сьогодні перший раз я поїв о шостій вечора. Поєднавши сніданок, обід і вечерю. (Усміхається). Зазвичай же харчуюсь протягом дня лише двічі, а від вечері взагалі відмовляюся.
— Скільки води випиваєте за день?
— Десь до трьох літрів. Зі склянки води з лимоном чи без починається мій ранок — у такий спосіб “запускаю” свій організм. Потім або купую пляшку в магазині, або користуюсь кулером на знімальному майданчику. Крім того, п’ю чай, віддаючи йому перевагу перед кавою. Причому — зелений. Він смакує мені більше, ніж чорний. Може бути із жасмином чи будь-який інший варіант.
— До чаю дозволяєте собі солодке?
— Якщо хочеться — так. Це або тістечко, або шоколад (найкраще, звісно, чорний). Іноді ж — зефір чи цукерки. Що є під рукою. (Усміхається). А якщо нічого немає, тоді п’ю чай без солодощів. До слова, час до часу купую також курагу, фініки, горіхи. Останні люблю додавати разом із медом у вівсяну кашу.
— До стоматолога як часто навідуєтеся?
— Раз на рік. Буваю як ситуативно — коли щось раптом заболить, так і профілактично. За гігієною порожнини рота, звісно, ретельно стежу (використовую, до речі, електричну щітку), але роблю також чистку в стоматолога. Актор ти чи не актор не важливо — зуби треба доглядати.
— Скажіть, ви ніколи не цікавилися йогою?
— Цікавився. Пробував, але... Знову ж таки, за браком часу полишив. Сподіваюсь рано чи пізно повернутися до тих занять і зробити їх системними. Адже статичні навантаження — не скажу тут нічого нового — дуже добре “ганяють” лімфу. До того ж після йоги залишаються приємні відчуття.
— Євгене, а чи були у вас якісь переломи?
— Так. Був перелом руки, на ногах — серйозні вивихи та й коліна — збиті. Це траплялося у той період, коли активно грав у футбол. Особливо — дворовий. Натомість на зйомках ніяких травм не отримував. І слава Богу!
