Якщо не знати, скільки їй років, ніколи не вгадаєш. І у вісімдесят народна артистка України веде активний спосіб життя. Викладає у цирковій академії, пише підручники для студентів, засідає у журі фестивалів. Цікаво, як зірці вдається підтримувати форму?
— Людмило Олексіївно, які продукти для вас — табу?
— Можливо, це смішно, але я не вживаю хліба. Та й до солодощів — усіляких тістечок і тортів — ставлюся прохолодно. Це ще з дитинства, коли я почала займатися спортом. Відтоді у мізках відклалося, що це — табу. Все решта я тепер їм. Потихеньку. (Усміхається). Просто дослухаюсь до свого організму. Якщо він хоче, наприклад, рибу, купую та готую. Зазвичай це лосось або ж форель... Проте у моїй тарілці завжди має бути якась зелень.
— Дієтологи радять щодня з’їдати по одному фрукту. У вас це що?
— В основному хурма. Хоча я також люблю цитрусові, але останнім часом не вживаю. Навіть не знаю чому. (Усміхається). Яблука? Так, їм, але у сезон. До того ж плоди не мають бути солодкі. Втім, чесно кажучи, на фрукти я не надто налягаю, більше — на корінці. Тобто я — “овочеїдка”.
— Зір маєте ще добрий чи користуєтесь окулярами?
— Ну, із зором у мене не дуже добре. Я багато тепер працюю за комп’ютером: як не проводжу навчання онлайн, то пишу черговий підручник. Тому очі часто втомлюються і виникають проблеми. Прочитати щось на папері буває важко. Все решта бачу нормально, тому наразі не “парюсь”. І окуляри для своїх +2 купую у найближчому гастрономі. (Сміється).
— Як часто навідуєтесь до кардіолога чи інших лікарів?
— Кардіолог у мене “свій”, але... До лікарів я рідко звертаюсь. Ду-у-у-же. Скажу вам більше: я досі не уклала угоди із сімейним. І коли треба купувати рецептурні ліки, виникають проблеми. Знаєте, я звикла звертатись до медиків тільки тоді, коли щось дійсно болить. Тоді навідуєшся до когось знайомого або в платну клініку. Там усе просто: заплатив, зробив те, що треба, й пішов.
— Кажуть, у вас були серйозні проблеми з ногами?
— Так, довелося замінити колінний суглоб. Проте пішов уже шостий рік, а воно як боліло, так і болить. Навіть стало ще гірше. Напевно, імплант просто не приживається. Тепер мені рекомендують зробити таку ж операцію на стегно й ще одне коліно. Я сказала: “Ні-і-і”. Як згадаю весь той жах (тільки реабілітація скільки тривала!), стає моторошно... Ходжу, рухаюсь, і слава Богу!
— “Моржування”, яким ви колись захоплювались, уже в минулому?
— Я справді все життя займалась загартовуванням. Обов’язково обливалася зранку холодною водою або ходила плавати. Причому робила це до кінця осені. Ще й у компанії своїх собак. Уявляєте ту картину? (Усміхається). Проте вже рік, як припинила водні процедури. Не роблю навіть контрастний душ. Річ у тім, що в мене стали виникати спазми судин, і я не хочу тепер ризикувати. Єдине — взимку все ж ходжу босоніж по снігу.
— Чи маєте універсальний рецепт від стресів, без яких сьогодні не минає наше життя?
— Ніколи не думала, що я така боягузка. Коли лунають повітряна тривога чи звуки вибухів, у мене починаються панічні атаки. Тож я одразу йду зі своїми домашніми улюбленцями у підвал. Зазвичай п’ю щось заспокійливе, але всі запаси уже закінчилися. (Усміхається). Після того довго не можу склепити повіки, але ніякого снодійного стараюсь не вживати. І що цікаво: коли б я не лягла, прокидаюсь о сьомій ранку. Що значить біологічний годинник!
