Таку суму озвучив голова комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. За словами парламентаря, ключовими проблемами української економіки залишаються контрабанда, зарплати в конвертах та маніпуляції з ПДВ через дроблення великого бізнесу на мережі ФОПів. “Гроші, які йдуть у тінь, могли б бути спрямовані на підвищення заробітних плат учителям, медикам і на виплату пенсій, — наголосив нардеп. — Наразі ж ці суми фактично вимиваються з бюджету та армії”.
— Нарешті Гетманцев об’єктивно оцінив масштаби тіньової економіки, — зазначає голова Комітету економістів України Андрій Новак. — Бо раніше він казав, що український бюджет недоотримує 34 мільярди гривень через неоподаткування інтернет-продажів та 40 мільярдів гривень — через використання ФОПами спрощеної системи оподаткування. Водночас не ФОПи і не інтернет-продажі — основна частина тіньової економіки.
Основна частина тіньової економіки реалізується у чотирьох схемах ухилення від сплати податків. Перша, найбільша — використання офшорів в експортно-імпортних (і не лише) операціях, унаслідок чого бюджет України щороку недоотримує від 350 до 500 мільярдів гривень. Друга за величиною схема — контрабанда на митниці, через що держава втрачає від 250 до 350 мільярдів гривень. Третя — відшкодування ПДВ фіктивним фірмам, які нічого не виробляють і нічого не експортують. Тут втрати бюджету сягають від 170 до 250 мільярдів гривень. Четверта схема — неправдиве декларування доходів громадянами і підприємствами, так звана зарплата в конвертах. Через це бюджет недоотримує від 100 до 150 мільярдів гривень щороку. Якщо підсумувати оці чотири найбільші напрями, то, справді, матимемо близько трильйона гривень.
— Згідно з дослідженнями науковців, частка тіньової економіки в Україні сягає майже 40% ВВП, — додає експерт з економічних питань Павло Себастьянович. — А це на сьогодні — близько 3,6 трильйона гривень. (ВВП у 2025 році становив 209,7 мільярда доларів, або 9 трильйонів гривень).
На жаль, з часів Майдану податкова залишається чорною скринькою, яку ніхто ніколи не перевіряє — ані Рахункова палата, ані Державна аудиторська служба, ані правоохоронні структури. Схеми усім відомі — відшкодування фіктивного ПДВ, фальсифікований експорт, заниження ціни імпорту, торгівля підакцизними товарами, махінації з трансферним ціноутворенням, переведення в готівку, “скрутки” (схема мінімізації або ухилення від сплати ПДВ. — Авт.) і так далі.
— Обсяги тіньової економіки насправді не відомі, — вважає кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Методи, за допомогою яких намагаються розрахувати її частку, сумнівні. Тож оцінка Гетманцева, згідно з якою через нелегальні схеми Україна недоотримує податків на понад 1 трильйон гривень, нічим не обгрунтована. Можливо, насправді це 0,5 трильйона, а можливо, і 3 трильйони. Цього ніхто не знає. Проте очевидно, що сотні мільярдів гривень не потрапляють до держбюджету. Так, влада, коли йдеться про детінізацію економіки, зазвичай говорить про операції ФОП та пересічних громадян і всіляко уникає розмов про діяльність великих компаній. Нас переконують, що олігархи стали сумлінними платниками податків. Але це неправда. Великий бізнес ухиляється від сплати сотень мільярдів гривень податків.
— Чи можливо виправити ситуацію? Яких заходів варто вжити для цього?
● О. Хмелевський:
— Суттєво збільшити доходи держбюджету можна завдяки жорсткішому контролю за діяльністю великих компаній. Проте податківці не поспішають цього робити. Що стосується контрабанди, то тут влада давно могла б дати лад, запровадивши ліцензування зовнішньоекономічних операцій та відчутно обмеживши коло компаній, які їх проводять. Простіше контролювати тисячу компаній, ніж сотні тисяч.
Також уже давно треба запровадити потрійний контроль — валютний, митний, податковий — зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Це дало б змогу істотно скоротити обсяг контрабанди. Що ж до махінацій з ПДВ, то варто замінити цей податок на податок з продажів чи обороту. У такому разі можна було б автоматизувати стягнення податку та усунути корупційні ризики. Замість податку на прибуток треба запровадити плату за ліцензії на різні види економічної діяльності. Причому ця плата має бути доволі великою, а не 700 гривень на рік, як практикують нині. Тоді підприємствам не було б сенсу занижувати розмір прибутків.
Щодо зарплати в конвертах, то тут дієвим механізмом, за прикладом європейських країн, може бути перекладання сплати соціального внеску з компаній на працівників. Тоді компанії не вигадували б усіляких схем для уникнення сплати соцвнеску. Щоправда, зарплати працівникам треба було б суттєво підвищити. А загалом основним джерелом наповнення бюджету має бути економічний розвиток країни. Бідна держава, ще й у стані війни, не може сподіватися на високі надходження до бюджету. А спроби вичавити із зубожілого населення додаткові податки приречені на провал.
