В армійських колах кажуть: час дати дорогу молодим (Сирському вже 60), які виросли на війні тривалістю майже дванадцять років. Тим паче, що ситуація на фронті лише погіршується. Російські війська й далі просуваються, а українські підрозділи стикаються з нестачею людей та з проблемами із забезпеченням і ротаціями.
Ба більше, Сирському закидають, що його стиль ведення війни мало чим відрізняється від стилю ведення війни начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова. Його накази “Ні кроку назад!”, “Звільнити за будь-яку ціну!” та інші методи “тримання ситуації під контролем” — з арсеналу радянської армії, вважають військові експерти. Чи відважиться Зеленський на звільнення Сирського і як зміна головнокомандувача ЗСУ може позначитися на ситуації на фронті?
— Розмови про можливу заміну головнокомандувача не безпідставні, — певен військовий аналітик Олександр Кочетков. — По-перше, Сирський — висуванець Єрмака, а це сьогодні майже вирок. По-друге, його підбирали передусім за параметрами слухняності й небажання псувати керівництву настрій поганими новинами. Сирський дає нездійсненні обіцянки, а потім змушений спотворювати на свою користь інформацію про перебіг бойових дій. Маю інформацію, що зачистити Покровськ від окупантів головком обіцяв президентові ще до кінця позаминулого місяця.
По-третє, за Сирського Збройні сили України остаточно перетворилися на радянську армію зі зневагою до життя і здоров’я військовослужбовців, у якій ініціатива карається. Сирський виявився вельми чутливим до популярності деяких підлеглих і схильний до їх адміністративного гноблення. По-четверте, повзучий наступ ворога, попри всі надзусилля, зупинити не вдається. А це неспростовний аргумент США для примусу України до територіальних поступок: віддавайте Донбас, тому що росіяни рухаються вперед і все одно його захоплять.
Зміна головнокомандувача ЗСУ принципово важлива. Бо, крім живої сили, нашому війську не вистачає і стратегічного, і тактичного мислення. В умовах, коли ворог значно переважає чисельно, єдиним варіантом є мобільна оборона, яка в нас підмінюється наказом “Ні кроку назад!”, який виконати неможливо.
— Звільняти Сирського не те що варто, а це чи не єдина можливість того, щоб армія не почала сипатися вже в першому півріччі наступного року, — каже президент Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, військовослужбовець ЗСУ Геннадій Друзенко. — Зі Сирським ми йдемо до катастрофи на фронті. Він перетворив українське військо на радянську армію під синьо-жовтим прапором. А, як відомо, з однакових за стилем армій програє та, яка менша. Наша, на жаль, менша.
Сирський на посаді головкома вже майже два роки. Подивіться на карти DeepState. За цей час ми лише втрачали території — щомісяця від понад 200 квадратних кілометрів, а це територія Одеси, до 700 квадратних кілометрів, а це територія Києва. Не було жодного місяця, коли ми були в плюсах. Якщо два роки ми лише відступаємо, то це не тому, що вітер непопутний чи зірки не так склалися. Щоб припинити цю негативну тенденцію, треба змінювати керманича Збройних сил. Два роки — це половина нинішньої великої війни!
— Звільняти Сирського треба терміново, — додає військовий експерт Олег Жданов. — Він, як і Єрмак, — вихідці з Росії. Є інформація, що батько Єрмака свого часу працював у Головному розвідувальному управлінні РФ. А батьки і брат Сирського проживають у Росії. Чи варто за таких обставин довіряти Сирському? Думаю, що ні. У лавах Збройних сил України давно треба було провести люстрацію. Контррозвідка мала би ретельно перевіряти тих, хто залишився у нашій армії з радянських часів чи поновився тепер або ж колись служив на території Російської Федерації. Бо російські ракети й шахеди нині часто прилітають туди, куди би не мали прилітати. Це ж не просто так.
Генерал Сирський, коли вступав на посаду головнокомандувача ЗСУ, обіцяв, що забезпечить ротацію на лінії фронту. Забезпечив? Ні. Та й обіцяного реформування Збройних сил не бачимо. Сирський досі воює старими, радянськими методами. Наші комбриги, які виросли до командирів корпусів, з’явилися не завдяки, а всупереч. Подивіться на Третій армійський корпус, колишню Третю окрему штурмову бригаду, на 47-му окрему механізовану бригаду “Магура”, на 25-ту бригаду. Там уже зовсім інші підходи до організації, планування та ведення бойових дій.
— Як на мене, з головнокомандувача ЗСУ хочуть зробити цапа-відбувайла й перекласти усі помилки політичного керівництва на військове, — зазначає співголова Громадської ініціативи “Права справа” Дмитро Снєгирьов. — Бо насправді ухвалення рішень військовими залежить від політичної волі на Банковій. Згадаймо Бахмут, коли Залужному не дали провести контрнаступ на Запорізькому напрямку, а всі оперативні резерви кинули на оборону цього міста. Це була суто політична воля. Не можна змінювати головнокомандувача в час, коли маємо максимальну напругу на передовій. Два тижні тому кількість боєзіткнень на фронті становила 150 — 170 на добу, тепер — до 270. Сирський — людина не свята, але він втримав ситуацію під контролем. І його заміна може негативно вплинути на ситуацію на фронті.
— Чи можна вважати, що провали на Покровському напрямку — це відповідальність Сирського?
● Д. Снєгирьов:
— А в чому провал тактики Сирського? Півтора року тривають бої на Покровському напрямку. Покровськ досі не окупований, Мирноград так само не окупований. Це при тім, що в росіян перевага в усьому: у повітрі, у засобах ураження, у живій силі.
● Г. Друзенко:
— Якщо людина вдається до такого стилю управління, як мікроменеджмент, то вся відповідальність на ній. А те, що Сирський іноді керує військами аж до рот, — загальновідомий факт. За минулий місяць ми втратили територію більшу, ніж Дніпро, — приблизно два Миколаєва або три Одеси. Лише за один місяць! І сьогодні наше угруповання у Мирнограді фактично в оточенні.
Нагадаю, коли звільняли Залужного, то теж була напружена ситуація, зокрема в Авдіївці. Але це не завадило Зеленському замінити його. Фронт тримається не на головнокомандувачі, а на командирах корпусів, у яких зона відповідальності. Там, де вони сильні, там ситуація під контролем, там, де ні, — ні. Кидати ж штурмові полки туди, де запалало, як робить Сирський, — це не стратегія.
● О. Кочетков:
— Ситуація у Покровсько-Мирноградській агломерації близька до критичної. Маю чітке враження, що головком Сирський не надає президентові Зеленському об’єктивну інформацію про стан речей щодо оборони Покровська. У нас створилася неприйнятна практика, коли керівництво не хочуть засмучувати поганими новинами, і саме це є проблемою, яку треба терміново вирішувати. Тому що неправдива інформація щодо кількості військ агресора й наших оборонців, їхнього стану, наявності засобів ураження та іншого не дозволяють політичному керівництву ухвалювати адекватні рішення. Водночас невиправдані обіцянки командування ЗСУ породжують накази “Ні кроку назад!”, “Звільнити за будь-яку ціну!” та інші методи з арсеналу радянської армії. А це призводить до великих та абсолютно невиправданих втрат заради можливості прозвітувати нагору про “успішне виконання”. І це тоді, коли на цій ділянці фронту ворог переважає ЗСУ фактично за всіма ресурсами.
— Чи відважиться Зеленський на звільнення Сирського? Чи є його ким замінити?
● Г. Друзенко:
— Президент повинен піти на цей крок. І ще до кінця року. Якщо нічого не зміниться і Сирський залишиться на посаді, то проблема не в Єрмаку, а в Зеленському. До речі, на відміну від призначення прем’єра, міністрів, голови СБУ, генпрокурора, для заміни головнокомандувача потрібен тільки підпис президента. Це сто відсотків його компетенція. Побачимо, чи відчуває Зеленський ситуацію, чи досі лежить у теплій ванні, яку йому “налив” Андрій Єрмак.
На посаду головнокомандувача потрібна не так молода людина, як досвідчена. Для мене тут усе однозначно: альтернативи Михайлові Драпатому сьогодні немає. Це людина, яка командувала ОСУВ “Хортиця”, Сухопутними військами й нині керує об’єднаними силами ЗСУ. Він у курсі всього, що відбувається на фронті. Усім решта — чи Редісу (Денис Прокопенко, командир “Азову”. — Авт.), чи Білецькому (командир Третього армійського корпусу ЗСУ. — Авт.), чи Буданову (начальник ГУР. — Авт.) треба ще підрости до стратегічного рівня.
● О. Кочетков:
— Насправді лише заміна головкома всіх проблем не вирішить. Бо якщо Володимир Зеленський налаштований на теплу інформаційну ванну, то її забезпечуватиме й наступник Сирського. На фронті не вистачає бійців. Провал мобілізації — це здебільшого провина політичного керівництва країни, а за величезний рівень СЗЧ має відповідати керівництво військове. Тобто проблема комплексна.
