Жінка на Львівщині поцупила в супермаркеті продуктів на 575 гривень і дістала за це п’ять років в’язниці. Люди обурені, мовляв, закони в нас писані лише для бідних. “Мати-одиначка не має грошей, щоб дати в суді хабаря, а топкорупціонери поділяться вкраденим і далі грабують — з іще більшим апетитом”, — кажуть. “Виходить, щоб хапуг таки посадили за грати, треба, щоб вони вкрали палицю ковбаси чи пачку масла. Тоді в’язниця їм гарантована”, — іронізують українці.
...Інцидент стався в одному із супермаркетів Шептицького. У матеріалах справи вказано, що жінка відкрито винесла з торговельного залу дві палиці ковбаси, дві пачки плавленого сиру і дві банки слабоалкогольного напою на суму 574,87 гривні. Касири намагалися зупинити її біля виходу, але вона проігнорувала їхні вимоги та пішла геть із товаром. У суді жінка повністю визнала вину, пояснивши, що взяла продукти для себе, бо не мала грошей. Додала, що матеріальні збитки відшкодувала. У вчиненому щиро розкаялася і просила суворо її не карати. Вона незаміжня та самостійно виховує малолітню дитину, має судимість. Важка історія — що й казати. Суд визнав її винною та призначив покарання — 5 років і 1 день позбавлення волі.
У реєстрі судових рішень подібних історій чимало. Переселенець із Нової Каховки у київському супермаркеті взяв із холодильника дві пачки масла загальною вартістю 114,17 гривні й сховав у кишені. Щоб не привертати уваги, купив на касі морозиво та попрямував до виходу. Охоронець помітив крадіжку, але чоловік, за версією магазину, утік. У суді обвинувачений частково визнав вину та пояснив, що після окупації рідного міста приїхав до Києва в пошуках роботи, жив у найманому житлі та перебував у тяжких умовах. Суд кваліфікував дії як грабіж у воєнний час. До того ж чоловік уже мав дві судимості за незаконне зберігання наркотиків з умовними строками. Тож його засудили до 4 років і 1 місяця позбавлення волі.
А ще був випадок, коли у Києві засудили до 5 років позбавлення волі чоловіка з інвалідністю ІІІ групи, який живе на соцдопомогу 1452 гривні, утримує трирічну дитину та доглядає хвору бабусю. Через бідність він двічі крав у магазинах: в одному поцупив продуктів на 1161,45 гривні, в іншому — харчі й товари гігієни на 1771 гривню. Другу спробу зупинила охорона. У суді чоловік пояснив, що викрадене з’їв разом із бабусею, бо не мав грошей на їжу. Щоправда, Верховний Суд пом’якшив вирок і звільнив його від відбування покарання з випробуванням на 3 роки.
“Коли працівники магазину в Шептицькому сказали жінці повернути товар, а вона проігнорувала вимогу й пішла — у цей момент крадіжка перетворилася на грабіж. До цього це була звичайна крадіжка. Якби вона повернула викрадене, то й злочину фактично не було б: сума 574 гривні тягне лише на адміністративну відповідальність за дрібну крадіжку. Для кримінальної відповідальності шкода має перевищувати 3028 гривень, — зауважує адвокат Руслан Ружицький. — Однак жінці інкримінували грабіж у воєнний час, а це покарання від 7 до 10 років позбавлення волі.
Зауважу, вона вже була засуджена за трьома статтями за крадіжку в умовах воєнного стану, шахрайство та викрадення документів. Тоді їй призначили 5 років позбавлення волі, але встановили іспитовий строк тривалістю один рік. Тож суд цього разу врахував обставини й призначив їй менше ніж мінімум, передбачений частиною 4 статті 186 ККУ. А оскільки залишилося невідбуте покарання за попереднім вироком, кодекс зобов’язує визначити остаточний строк шляхом часткового складання вироків. Тож суд призначив 5 років і 1 день — фактично додавши лише один день до вже існуючого покарання”.
Руслан Ружицький нагадує, що відповідні зміни до Кримінального кодексу Верховна Рада внесла ще 3 березня 2022 року. “Наприклад, крадіжка у воєнний час карається так само суворо, як до війни каралися крадіжки у великих розмірах — від 5 до 8 років. А великі розміри — це 1,5 мільйона гривень. Але “для себе” депутати чомусь не передбачили, що корупція у воєнний час має каратися жорсткіше, наприклад, 10 роками мінімум”, — зауважує адвокат.
Погоджується з колегою і Олег Простибоженко, адвокат та старший науковий співробітник Інституту правотворчості НАН України. “Так, у воєнний час треба карати жорсткіше, але не до абсурду — щоб умовно за 500 гривень давати 10 років, — каже він. — Суворість закону повинна діяти лише щодо значних сум. Наприклад, якщо крадіжка скоєна на суму до розміру мінімальної зарплати (на сьогодні це 8000 гривень), то можна було б застосовувати “м’якші” частини ККУ. А якщо більше — тоді вже суворіші норми. У мирний час цю жінку з Шептицького судили б за частиною 1 статті 186 ККУ, і вона б точно не отримала позбавлення волі”.
Звісно, хоч судді й діють у рамках закону, але на тлі корупційних оборудок наших можновладців такі вироки виглядають абсурдними та несправедливими. “Хабарництво — це злочин, який зазвичай вчиняють так звані білокомірцеві особи. І створюється враження, що законодавцю такі люди чомусь ближчі та викликають більше співчуття, ніж пересічні громадяни, — переконаний Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”. — Нам давно пора ухвалити новий Кримінальний кодекс, заснований на принципах пропорційності, гуманізму та юридичної визначеності. І такий кодекс уже написаний: робоча група готувала його впродовж шести років. Тепер документ фактично чекає, коли президент скаже, що готовий його вносити й реєструвати. Але президент цього не каже — і депутати теж мовчать”.
