У списку — вісім прізвищ: олімпійський чемпіон зі стрибків із жердиною Сергій Бубка; багаторазова олімпійська чемпіонка та призерка, плавчиня Яна Клочкова; яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко (чемпіони Олімпіади-1996); український і радянський плавець Валерій Лозик; срібна призерка Олімпіади-1996 з академічного веслування Інна Фролова; стрибун у воду, бронзовий призер Олімпіади-2008 Ілля Кваша та бронзовий призер Олімпіади-1996 року з гімнастики Юрій Єрмак.
Олімпійський чемпіон, а нині народний депутат Жан Беленюк каже, що розмір державних стипендій визначений певним положенням і прив’язаний до прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, приміром, цьогоріч чемпіони Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор отримують 12 112 гривень щомісячно, срібні призери — 10 598, бронзові — 9084 гривні. З 1 січня 2026 року прожитковий мінімум зросте й ці виплати вже становитимуть 13 312 гривні, 11 648 гривень та 9984 гривні відповідно.
“Стипендія пожиттєва, але за умови, що виконуються певні вимоги положення. Скажімо, в одному з пунктів написано, якщо спортсмен більше двох місяців перебуває поза межами України (не у службовому відрядженні), то його можуть позбавити цих виплат на термін, поки він за кордоном. Коли ж повернеться, то виплати відновлюються, — пояснює Жан Беленюк. — Саме під цей припис, вочевидь, потрапив Ілля Кваша”.
Зірковий стрибун у воду, а донедавна й головний тренер збірної України Ілля Кваша дуже здивований цим рішенням. “Я завжди підтримував та підтримую Україну. Останні 11 років усі гроші з цієї стипендії йшли на потреби ЗСУ, — запевняє. — На всіх змаганнях я піднімав стяг нашої держави, ніколи не змінював громадянство й захищав інтереси рідної країни. Тому дуже прикро, що так сталося”.
“Після того, як Кваша пішов з посади головного тренера збірної у 2023 році, про нього дуже мало відомо, — зауважує стрибун у воду Олег Колодій. — Є чутки, що він переїхав за кордон, там живе й працює. Але точно не в Росії”.
Щодо Сергія Бубки і Яни Клочкової, то у спортивній спільноті навіть зраділи, що у них забрали державні стипендії. Попри те, що вони направду легенди українського спорту, їхня поведінка після початку великої війни просто шокує. До лютого 2022-го року Яна Клочкова мешкала в Києві, до речі, у квартирі, яку їй подарувала держава. А коли росіяни почали обстрілювати столицю, то виїхала до тимчасово окупованого Криму, заблокувала всі соцмережі, змінила телефони й повністю зникла з інформаційного простору. Жодного засудження війни чи хоча б заклику до миру від неї не було. Зрозуміло, що таких людей, навіть за їхні великі в минулому заслуги, державі фінансувати не личить. Хоча й дивно, що рішення про позбавлення Клочкової виплат з’явилося лише на четвертий рік великої війни, а не значно раніше.
З уродженцем Донецька Сергієм Бубкою ситуація схожа. Щоправда, на початку повномасштабного вторгнення він втік у Європу. На той час був президентом НОКу, але свої функції фактично не виконував. Публічно агресію Росії не засудив. Ба більше, у 2023 році стало відомо, що Бубка — співвласник трьох компаній, що зареєстровані у РФ. Тоді ж його рідному брату повідомили про підозру в співпраці з окупантами. Подейкують, що нині Бубка живе на французькій Рів’єрі й виконує час до часу якісь функції у МОК. Але про війну не згадує ні слова, ніби її немає.
Дворазовий олімпійський чемпіон з веслування Юрій Чебан каже, що державну стипендію нараховують після того, як спортсмен офіційно завершив спортивну кар’єру. “Тоді вже він не отримує зарплати, призових у турнірах. І ці виплати — хороша допомога, — пояснює співрозмовник. — Хоч стипендія і вважається довічною, але у положенні прописано, що спортсмен повинен брати активну часть в олімпійському русі — семінарах, навчальних лекціях, акціях НОКу. Якщо ж цього не робить, то його спокійно можуть позбавити виплат. І вважаю, що це — неправильно. Як і позбавляти стипендії, коли спортсмен на рік чи два поїхав працювати за кордон, скажімо, в Європу. Бо ж він все одно залишається українцем і легендою спорту. Певен, що від цього рішення держава не надто зекономила, але хайпу наробила чималого”.
