Попередній рекорд належав литовці Саді Ейдікіте, яка у складі збірної СРСР у далекому 1990 році пройшла цю дистанцію (1 миля = 1,6 кілометра) за 6 хвилин 16,72 секунди. Таким чином, наша скороходка покращила попереднє світове досягнення одразу на 6,63 секунди.
“Змагання на одну милю відбуваються не так часто, бо це не олімпійська дисципліна. Австрійці зв’язались зі мною і запросили на турнір. Але з однією вимогою — встановити у них новий світовий рекорд. І я погодилась”, — усміхаючись, розповідає Людмила Оляновська.
Цей сезон для 33-річної спортсменки складається дуже вдало. Людмила вже встановила особистий рекорд на чемпіонаті України, а перед тим виграла змагання у напівмарафоні срібного рівня World Race Walking Tour. “Я перебуваю у чудовій формі. На тренуваннях показувала хороший час. Щоб встановити рекорд світу, мені слід було долати один кілометр за менш ніж чотири хвилини. І я десь у цих межах на тренуваннях і ходила, — зауважує легкоатлетка. — На фініші я була дуже щаслива. І через те, що поставила рекорд, і що виконала сподівання організаторів. Вони подякували, похвалили мене й сказали, що наступного року чекають, що здолаю цю дистанцію за менш ніж шість хвилин”. (Сміється).
У легкій атлетиці кожен світовий рекорд зазвичай щедро оплачується міжнародною федерацією. Але не в цьому випадку. Бо знову ж таки — одна миля — це не олімпійська дисципліна. Щоправда, Людмила Оляновська не приховує — приз був, але не такий великий, як дають за олімпійські дистанції.
Нині атлетка перебуває в італійських Альпах на висоті 1800 метрів над рівнем моря, де готується до чемпіонату Європи, що у середині серпня пройде у Бірмінгемі (Велика Британія). “Подивимось, як повпливає на результати гірська підготовка. Чому не тренуюсь в Україні? Так, є база Заросляк під Говерлою, де висота 1300 метрів. Але проблема в тому, що там немає ні стадіону, ні асфальтового покриття для скороходів. Ми ж не можемо ходити гірськими стежками. Зазвичай я тренуюсь у Броварах, під постійними тривогами й обстрілами. Нерідко доводиться зупиняти заняття і втікати у бомбосховище. Та що робити?! Тренуюсь і в таких, м’яко кажучи, непростих умовах. А потім показую всьому світу, що ми, українці, чогось таки варті”, — каже рекордсменка.
