До польського міста Каліш навідалися 500 спортсменів із 27 країн. Серед них — 72 представники України. Змагання проводились як серед дорослих, так і серед юнаків та юніорок, старших юнаків та дівчат віком 16 — 18 років, молодших юнаків і дівчат (14 — 16 років), ветеранів.
Загалом “синьо-жовті” здобули на цьому ЧС 135 медалей (112 золотих, 12 срібних і 11 бронзових). І з таким неймовірним доробком, звісно ж, посіли перше загальнокомандне місце.
“Якщо минулого року ми виграли у казахів перше місце в медальному заліку з відривом два бали, то цього — між нами і другим місцем була просто прірва, — зауважує чемпіон світу Дмитро Швець. — Традиційно у гирьовому спорті були три світові фаворити: Україна, Росія і Казахстан. Казахи цьогоріч не змогли відрядити на ЧС усіх найсильніших. Кацапи дивились турнір по телевізору і в коментарях обливали всіх брудом. А ми здобували медалі”.
Щодо Дмитра Швеця, то своє “золото” він виборов у вправі ривок у категорії до 85 кілограмів. Тут 32-кілограмову гирю треба підіймати впродовж десяти хвилин з можливістю один раз змінити руку. За відведений час українець рвонув гирю 178 разів. Сумарно це близько 5,7 тонни! Цієї кількості підйомів вистачило також, щоб підтвердити статус майстра спорту міжнародного класу.
“На якій хвилині найважче? — перепитує Дмитро. — На другій. Ти розумієш, що перша фізична втома вже з’явилася, а тобі працювати ще вісім хвилин. Психологічно це ламає. Наступний критичний момент настає на шостій-сьомій хвилині. Це з 24-кілограмовою гирею ще можна дозволити собі, як то кажуть, хи-хи та ха-ха. А 32-кілограмова не пробачає розслабленості. Або ти подолаєш гирю, або вона тебе. І чимало спортсменів здається. На перше місце тут виходить не сила м’язів, а правильна підготовка — харчування, відновлення, тренування”.
42 -річний Дмитро Швець — уродженець Покрова, що на Дніпропетровщині. Гирями займається ще зі сьомого класу. Але вперше заявив про себе у грудні 2022-го, коли на чемпіонаті України виконав норматив майстра спорту. “У федерації питали, хто я такий і звідки взявся, що так пізно став майстром спорту, — згадує Дмитро Швець. — Просто це звання можна здобути лише на чемпіонатах або Кубках України. А в мене так складались обставини, що їздив хіба по спартакіадах. І аж у 38 років потрапив на чемпіонат України, а в 40 — став майстром спорту міжнародного класу. Відтоді незмінно виступаю за збірну і без нагород зі змагань не повертаюся”.
