Влітку 2023 року Іван Кіпень приєднався до лав Державної прикордонної служби. Спочатку служив на кордоні з Білоруссю, а згодом — на Харківщині. У травні 2025-го, перед черговим виїздом на фронт, одружився з коханою Вікторією. Пара чекала на малюка...
“Іван виріс у селі Заліси на Волині. Це наш найстарший син, маємо ще двох молодших. Змалку хлопці між собою чудово ладнали, Іванко завжди опікувався меншими. Після школи він вступив до Старовижівського професійного ліцею, здобув фах електрика. У пошуках кращого життя став їздити за кордон, трудився там у садах, будівельником, — розповідає мати бійця Людмила Кіпень. — У червні 2023 року Іван добровільно приєднався до Волинського прикордонного загону, хоч досвіду військової служби не мав. Сказав мені тоді: “Йду боронити нашу родину, матусю, щоб ворог не прийшов до нашого дому”. На українсько-білоруській ділянці кордону Іван прослужив один рік. А навесні 2024-го сина перевели у прикордонну комендатуру швидкого реагування і за кілька місяців відправили боронити Харківщину”. За словами матері, у січні минулого року після ротації Іван повернувся додому. Розуміючи, що попереду знову поїздка на Схід, освідчився Вікторії, з якою кілька років зустрічались. 7 травня закохані розписались. А через кілька днів Іван Кіпень вирушив на фронт — виконував завдання на Куп’янському напрямку.
“Коли Іванко дізнався, що в нього буде син, то дуже зрадів, — зауважує пані Людмила. — Мріяв, як заколисуватиме його на руках, вчитиме грати у футбол, як разом підуть на риболовлю. Синові навіть погодили відпустку з 15 листопада. Вікторія у цей час якраз мала народжувати”. Але доля розпорядилася інакше. Востаннє мати чула синів голос 18 жовтня. Тоді Іван сказав, що йде на завдання, що дуже скучив за дружиною, рідними, домом. “А вже два наступні дні не відповідав. Ми думали, що підрозділ виводять з позиції, тому нема зв’язку. Та 22 жовтня чоловікові подзвонив командир Івана і повідомив трагічну новину — наш син загинув від удару дрона 19 жовтня в районі населеного пункту Дворічанське, що на Куп’янщині”.
В останню путь 25-річного старшого сержанта Івана Кіпеня провели в рідному селі. “Це найстрашніші моменти в нашому житті, — каже мати. — Боляче було дивитись на невістку, якій ось-ось було народжувати, а вона хоронила чоловіка й, плачучи, пригортала до грудей український прапор... Маленький Єлисей з’явився на світ 6 листопада. Він дуже схожий зовні на свого тата. Це наша радість, любов і втіха. Продовження Івана. Дуже болить, що він так і не зміг побачити свого сина та обійняти його”.
