Олександр народився в Одесі, любив море, природу, мав багато друзів. Часто їздив з товаришами на полювання і риболовлю.
“Після школи брат вступив до Інституту внутрішніх справ у Донецьку. Закінчивши виш, повернувся до рідного міста. Спершу працював слідчим у кримінальній міліції, а відтак — слідчим у відділі боротьби з економічною злочинністю. Служба йому подобалась та й керівництво цінувало брата, — розповідає Ксенія Гільярді, рідна сестра воїна. — Згодом Сашко вступив у Національну академію внутрішніх справ, став магістром і залишився у столиці. Де й зустрів своє кохання. У пари народилася донечка, якій нині 12 років. Та сімейне життя не склалось. У 2018 році брат повернувся в Одесу і працював у Службі судової охорони”.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Олександр повернувся на роботу в поліцію. А влітку 2022-го долучився до полку “Цунамі” об’єднаної штурмової бригади “Лють” Нацполіції. “Пам’ятаю, як сказав нам тоді: “Хто, як не я?! Україна переживає трагічні дні, тому йду виборювати мирне небо для наших дітей”. Брат опанував нову спеціальність — став сапером, взяв собі псевдо “Мед”, — зауважує співрозмовниця. — Служив на Донеччині (Кліщіївка, Курдюмівка, Часів Яр, Торецьк, Карлівка, Яблунівка). Проводив інженерно-саперну розвідку маршрутів, знімав мінні шлагбауми, щоб наші піхотинці могли швидше просуватись. Ставив мінно-вибухові загородження, зокрема дистанційні, аби сповільнити наступ ворога. В одному з боїв завдяки таким мінним пасткам підрозділу брата вдалося уразити 11 одиниць техніки й знищити 22-х російських солдатів. 1 липня 2024 року Олександр проводив розвідку поблизу Карлівки й отримав поранення. Лікувався у Чехії, але повернувся на фронт, щоб бути зі своїми побратимами. Він дуже за них хвилювався”.
Свій останній бій Олександр Гільярді прийняв 6 червня минулого року. “Напередодні ми спілкувались, ніщо не віщувало біди. Тим паче, що Сашко був досвідченим воїном, — провадить Ксенія. — Того дня він із побратимами проводив інженерно-саперну розвідку поблизу населеного пункту Яблунівка. І потрапив під атаку ворожого FPV-дрона. Це було пряме влучання. Тіло брата привезли тільки через три тижні, воно було сильно понівечене, доводилося робити ДНК-експертизу”.
Поховали 38-річного майора поліції Олександра Гільярді в Одесі. Родина створила петицію із проханням посмертно удостоїти воїна найвищого звання — Герой України. “Вона вже набрала 25 тисяч необхідних голосів, тож чекаємо на відповідь, — каже сестра захисника. — Скоро мине рік, як Сашка немає з нами. Але ця рана не загоюється, а болить, болить... Інколи здається, що це страшний сон”.
