Свій бойовий шлях Володимир розпочав у 2014 році. Воював на Донбасі, вийшов із Дебальцівського котла... На початку повномасштабного вторгнення досвідчений боєць без вагань став на захист рідної країни.
“Коли Володя був маленьким, не стало його тата, тому батьківське тепло згодом отримував від вітчима Юрія. Дуже радів, коли народився брат Артем. Вісім років син займався бальними танцями, їздив на змагання і посідав призові місця, — розповідає мати бійця Ірина Червяк. — Після школи Володимир вступив до будівельного технікуму в Кропивницькому, вивчився на майстра з установки газового устаткування. На строковій службі, яку проходив у “Десні”, син зрозумів, що бачить себе в армії. Тому з 2014 року у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади як командир розвідувального відділення боронив країну. Виконував бойові завдання у районах Зайцевого, Майорська, Горлівки, вийшов із Дебальцівського котла. У 2018 році Володимир підписав новий контракт із ЗСУ та продовжив службу. А повернувшись додому в 2021-му, трудився на Смолінській шахті. Власної родини син створити так і не встиг”.
Коли почалася велика війна, Володимир, за словами матері, не роздумуючи, став на захист Батьківщини. “Спочатку син служив у 40-й артилерійській бригаді, а згодом — у 60-й артбригаді, де обіймав посаду командира взводу. Володю поважали побратими, адже він був справедливим командиром, дбав про кожного підлеглого, — зауважує співрозмовниця. — Слідом за сином у березні 2022 року воювати пішов і мій чоловік. Та в грудні 2023-го він безвісти зник на Донеччині. Лише у квітні 2026 року, коли Володя був на реабілітації вдома після поранень, нам повідомили, що є збіг ДНК...”
Через декілька місяців у їхню родину постукало ще одне горе. “16 липня загинув Володя. Це сталось поблизу селища Христофорівка на Дніпропетровщині, — плачучи, розповідає мати. — Син із хлопцями зголосився на евакуацію поранених. У машину, якою він їхав, вдарив російський дрон. Син втратив ноги, зламане ребро пробило легеню... Йому надали першу медичну допомогу, але дорогою до запорізької лікарні він помер. Вже потім побратими сказали, що Володя встиг записати мені прощальне голосове повідомлення, де зізнався, як сильно нас усіх любить. Йому було лише 36 років. Ще б жити і жити”.
