Із 14 років Ганна Виглінська хворіла на пієлонефрит — запалення нирок. Попри лікування, недуга прогресувала. Під час одного такого загострення дівчина тимчасово втратила зір. А у 20-річному віці її госпіталізували через критичні показники артеріального тиску — 260/140 міліметрів ртутного стовпчика. Тоді нирки остаточно відмовили — розвинулася термінальна, п’ята стадія ниркової недостатності. Івано-франківські лікарі призначили ниркозамісну терапію (гемодіаліз). Саме в той непростий період життя Ганна зустріла свого майбутнього чоловіка.
Василь Куляк працював медбратом у відділенні хронічного гемодіалізу. “Тричі на тиждень Ганна надвечір приходила на процедуру, — розповідає Василь. — У мої обов’язки входило підготувати апарат штучної нирки, зокрема встановити одноразову пластикову систему, фільтр. А тоді під’єднував пацієнта на чотири години до апарата, який очищає кров. Я стежив, щоб процедура проходила належно. Про хворобу з пацієнтами ми не говорили, аби не акцентувати на цьому увагу, хіба на якісь життєві теми, наприклад, як минув день, які плани на наступний. Якось спитав Ганну, який склад треба наголошувати в назві села Чесники, звідки вона родом”. Говорили і про її навчання — Ганна здобувала освіту в магістратурі юридичної академії. Зрештою 22-річні закохані почали зустрічатися.
Влітку 2022 року Ганна Виглінська, дані якої було внесено в лист очікування на донорську нирку, почала працювати в суді головною спеціалісткою з ведення архівної справи. А 28 грудня, саме під час процедури гемодіалізу, пацієнтці повідомили, що є орган від посмертного донора, група крові збігається. Василь тоді був поряд і неймовірно зрадів за кохану.
“Поки Ганнуся завершувала процедуру, а переривати її не можна, я чимдуж побіг додому по документи зі всіма виписками щодо хвороби, — згадує Василь Куляк. — Близько першої ночі лікарі почали операцію, яка тривала сім годин. Після трансплантації донорського органа Ганна доволі швидко відновилась. Їй призначили імуносупресивну терапію, щоб не сталося відторгнення нирки, та дієту, зокрема, з обмеженням вудженого, солоного, квашеного, жирного й смаженого. Йшлося про здорове харчування. Тож після трансплантації вона нарешті повернулася до нормального способу життя.
А я вже давно планував освідчитись, незалежно від того, чи залишатиметься кохана на діалізі, а чи знайдеться донорський орган, — те, що він знайшовся, стало справжнім дарунком від Бога й долі. Тож ввечері 27 січня 2023 року відчув — час настав”. І коли Ганна увійшла до кімнати, Василь стояв на одному коліні, тримаючи в руці заздалегідь придбану каблучку. Почувши пропозицію, розчулена дівчина сказала: “Так”. Влітку молодята розписалися, а 16 вересня справили скромне весілля, на яке прийшли найрідніші.
Подружжя мріяло про батьківство. Консультувалися з івано-франківськими й львівськими спеціалістами. Ті казали, що трансплантована нирка не є протипоказанням до вагітності, однак після операції має пройти бодай два роки.
“Минув час і ми вирішили спробувати. На щастя, нам вдалось, — з усмішкою ділиться Василь. — Лікарі змінили препарати імуносупресивної терапії. Вагітність протікала ідеально — Ганнуся добре почувалась, показники аналізів були в нормі. Тоді ми дізнались, що чекаємо донечку. За інших обставин майбутні батьки мріють про сина чи доньку, тоді як нам було важливо лише одне — аби народилась здорова дитинка! Раптом на 34-му тижні наша донечка, яка добре розвивалась, почала перетискати Ганнину нирку. Відтак сеча, яка утворювалась у пересадженому органі, не відходила, а накопичувалась у ньому”. Різко підвищився рівень креатиніну й сечовини, що свідчило про порушення функції нирки. Пацієнтці діагностували блок нирки, який виник внаслідок перетискання сечовивідного каналу. Це становило загрозу для вагітної та її дитини.
У Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО міста Львова) пацієнтці провели стентування, завдяки чому вдалось відновити відтік сечі та функціонування нирки. А головне — вдалось продовжити внутрішньоутробний розвиток плода.
Тим часом подружжя обирало ім’я для донечки. “Якось я виписала вподобані імена й звернула увагу на одне, що в перекладі з латини означає “справедливість”, — пригадує Ганна. — Коли чоловік повернувся з роботи, спитала, як йому ім’я Юстинка”. А Василь запевняє: “Мені дуже сподобалось це ім’я. До того ж воно співзвучне зі словом “юстиція”, а саме в цій сфері працює дружина”.
Чоловік планував бути поряд з дружиною під час пологів. Та на 38-му тижні у Ганни раптово підвищився тиск, з’явились набряки. “Це свідчило про розвиток прееклампсії — ускладнення вагітності, при якому відбувається порушення роботи нирок, з’являються набряки, проблеми з тиском. Загалом йдеться про загрозливі зміни в усьому організмі. Тож ми ухвалили рішення щодо проведення кесаревого розтину, — пояснює акушер-гінеколог Лідія Борисова, заступниця медичного директора з материнства та дитинства Лікарні святого Миколая. — До слова, прееклампсія може розвинутись незалежно від того, чи у вагітної функціонують власні нирки, а чи трансплантована. Тоді як за даними медичної літератури, частота кесаревих розтинів у жінок з трансплантованою ниркою у 5 разів вища”.
22 лютого Василь Куляк з нетерпінням чекав, щоб дізнатись, що з дружиною все добре й на світ з’явилась їхня дитина. “Я місця собі не знаходив, перебуваючи в палаті. Нарешті привезли нашу донечку й поклали мені на груди, — ділиться щасливий батько. — Я радів, відчуваючи її тепло й дихання і почувши її плач! Розмовляв з донечкою. А ще думав про свою маму, яка з небес дивилась на внучку й теж раділа! Стати татом — це найбільша радість, за що я неймовірно вдячний коханій дружині й лікарям, які допомогли реалізувати нашу мрію”. Юстинка народилась із вагою 3250 грамів і зростом 51 сантиметр. Молода мама почувається добре, немовля має гарний апетит, розвивається.
“В Україні трансплантація почала активно застосовуватись лише останніми роками. Тож наразі випадки, коли жінки з пересадженою ниркою вагітніють і народжують, рідкісні”, — констатує Лідія Борисова. “Невдовзі після пологів до мене почали звертатись жінки з різних куточків країни, які перенесли транспланцію нирки чи очікують на неї. Розпитували про мій досвід, це додало їм надії на можливість стати мамами”, — каже 27-річна Ганна.
А її чоловік вже будує плани: “Юстинка буде татовою доцею й помічницею для мами. Вчитиму її співати й грати на музичних інструментах, водити машину. Це наша втіха!”
