Він народився у Вовчанську, що на Харківщині. Нині це місто окупанти фактично стерли з лиця землі.
“Закінчивши гімназію, Максим вступив у ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою “Патріот”, — каже мама воїна Альона Старосільська. — Син був активним, спортивним, займався футболом, карате, легкою та важкою атлетикою. Згодом став курсантом Національної академії Нацгвардії України (командно-штабний факультет, військове управління). Присягнув на вірність Україні 25 вересня 2020 року. Коли почалася повномасштабна війна, син, попри те, що був курсантом, очолив 2-й взвод 4-го батальйону оперативного призначення “Сила Свободи” Нацгвардії. Брав участь у боях під Харковом. Мав позивний “Старічок”, який ідеально йому підходив. Адже побратими зауважили, що Максим мав не лише спокійний характер, але й був мудрим не за роками. Та надзвичайно мужнім і самовідданним. Якось один з бійців зазнав поранення, син врятував його, попри загрозу для власного життя”. Максим вірив у нашу перемогу й нерідко казав: “Усе своє заберемо й помстимося кожному (ворогу)”.
А товаришу по зброї він запам’ятався цілеспрямованим хлопцем із чудовим почуттям гумору. “Ми познайомились у 2023 році на курсі молодого бійця, — каже Назар. — Завдяки Максиму я дізнався, що таке справжня армія, він ділився мудрими порадами. Знаєте, в нього очі горіли, коли розповідав про службу. Патріот, професіонал своєї справи, який ніколи не залишав близьких у біді”.
Максим Старосільський був щасливим і в особистому житті. “До зустрічі з ним завжди думала, що справжнє кохання буває тільки в книжках і фільмах. Запевняю, це — не так, — каже наречена бійця Юлія Негуторова. — Він — мій герой, мій всесвіт. Ми познайомилися 15 січня 2022 року зовсім випадково, через спільних знайомих. Хто б міг подумати, що ця зустріч змінить усе. Через повномасштабне вторгнення його академію з Харкова перевели на Львівщину. Я часто приїжджала туди до коханого. Кожна наша зустріч була сповнена радості, ніжності й тепла. 23 грудня Максим приїхав у відпустку й зробив мені пропозицію. Діамантова каблучка, букет розкішних червоних троянд — це було так романтично. Ми були щасливі. Планували майбутнє, мріяли про власний дім, дітей. Я не раз уявляла, як він буде тримати нашу маленьку донечку на руках, як ми разом обиратимемо їй ім’я. Але війна вирішила інакше...”
30 червня 2024 року мужній воїн не повернувся з бойового завдання. Поблизу селища Спірне Бахмутського району лейтенант Максим Старосільський отримав смертельні поранення внаслідок скиду бомб з російських дронів. Поховали захисника в Харкові на Алеї Слави. “Ця втрата болітиме довіку”, — зауважує мати.
