Під час повномасштабного вторгнення командир десантно-штурмової роти воював на найгарячіших напрямках фронту.
“Василь був дуже близьким зі своїм старшим братом Андрієм, завжди й у всьому його наслідував, — згадує мати воїна Галина Бойченко. — Після семи класів школи вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна, тоді старший син вже навчався у військовій академії. Василь теж цього хотів, бо з дитинства мріяв стати військовим. Тому вступив до Одеси, обрав десантні війська. У березні 2022 року, коли почалася велика війна, синові довелось достроково закінчити академію й приєднатись до оборони України. Так він потрапив у 95-ту бригаду десантно-штурмових військ, яка на той час перебувала в Луганській області. Сина призначили командиром роти. Далі він виконував бойові завдання поблизу Ізюма на Харківщині. 9 квітня отримав кульове поранення. Але, підлікувавшись, повернувся на фронт і захищав Кремінну, Синьківку, Терни, Кліщіївку, Торецьк. За два з половиною роки на фронті син пройшов шлях від лейтенанта до капітана. Був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів, іменним пістолетом. Знаєте, Василь ніколи не жалівся, що йому важко. Тільки в серпні 2024 року перед відправленням на Курщину зізнався, що дуже втомлений... Але ніщо не віщувало лиха. Ми молились, аби ворожі кулі оминали сина”.
На Курщині Василь Бойченко (позивний “Адам”) командував ротою. Воював там півтора місяця. “Востаннє написали йому 8 вересня 2024 року. У соцмережі надіслали смайлик “Привіт”. Та синочок вже не відповів, — зауважує мати. — 9 вересня, коли він із бійцями їхав з однієї точки до іншої, в їхню машину влучив російський дрон-камікадзе. Сталось це поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району. А потім ми отримали той самий дзвінок із найстрашнішими у світі словами”.
Поховали Василя Бойченка зі всіма почестями в рідному селі Княжа Криниця, що на Черкащині. На одному із вінків, який побратими принесли на могилу, був напис — “Найкращому командиру”. У березні минулого року капітана посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького І ступеня, нагороду вручили його батькам. Рідні зібрали підписи під петицією про присвоєння Василеві звання Героя України. Нині вона на розгляді в президента.
