На чемпіонаті Європи в Хорватії, який тривав майже два тижні, наші стрільці штампували нагороди чи не щодня. Причому здобували їх як лідери команди, так і юніори. Результат — 17 медалей, з яких сім — золоті.
Чоловіча команда стала чемпіоном Європи у вправі зі стрільби з пістолета на 25 метрів (Standard pistol). Золоту нагороду для України вибороли Павло Коростильов, Володимир Пастернак та Максим Городинець. У тій самій дисципліні, але індивідуально, чемпіоном Європи став Володимир Пастернак, а бронзову медаль здобув Павло Коростильов.
Ще у перший день змагань “бронзу” виборов лідер збірної Сергій Куліш у вправі зі стрільби з гвинтівки на 50 метрів із трьох положень. Далі срібними призерами у вправі “стрільба з гвинтівки на 50 метрів з трьох положень у міксті” стали Дарія Дудка та Сергій Куліш. “У певний момент я навіть втратив лік нашим медалям. Тож став рахувати лише золоті, — усміхається головний тренер збірної України з кульової стрільби Олександр Камінський. — Знаєте, а нагород могло бути ще більше, якби у двох випадках у наших спортсменів не заклинив пістолет. Та й у дні, коли змагалися юніори, був сильний вітер і дощ. І це також внесло корективи. Звісно, результат — неймовірний. Хоч основні зусилля ми спрямовуємо на чемпіонат світу”.
На цьому Євро у Хорватії поруч з нашими стрільцями змагалися представники країн-агресорів. Спортсмени з інших держав називають їх поміж себе “біле братство”. “Ну а як їх ще називати? Ходять повністю в білому, без жодних розпізнавальних знаків, ні з ким не спілкуються. Коли вони сходять на п’єдестал, наші спортсмени демонстративно не подають їм руку і не фотографуються”, — зауважує головний тренер. На жаль, у стрільбі все йде до того, що невдовзі російським і білоруським спортсменам дозволять виступати під національними прапорами. Наразі мова лише про юнаків, але за ними, як показує практика, такий дозвіл дають і дорослим.
За словами Олександра Камінського, з початком великої війни нашим спортсменам стало важче перевозити зброю через кордон. Попри те що є всі належні дозволи, часу ця процедура забирає чимало. “Коли прямували в Хорватію, то угорці влаштували нам пекло. Ми пройшли у Чопі наш кордон і майже — угорський. Але наприкінці один їхній прикордонник причепився, що начебто в нас немає дозволу на ввіз зброї до Хорватії. Ми йому пояснювали, що з Чопа ми в Угорщину в’їхали, а не в Хорватію. Але жодні аргументи не діяли, — каже головний тренер. — То ми змушені були 12 годин чекати, коли закінчиться його зміна, і тоді наступний прикордонник нас пропустив. Отакі реалії”.
