Надія Горовенко із села Заозерне близько десяти років виготовляє віночки, букети, які не в’януть. І не лише. Навіть виділила 30 соток городу, щоб вирощувати необхідні для роботи рослини.
“Любов до квітів мені прищепила мама. А займатись творчістю я почала вже після виходу на пенсію, коли виросли та порозходились діти, — розповідає 64-річна Надія Горовенко. — Колоски та квіти наповнюють мене енергією, позитивним настроєм, бо все красиве, ароматне, рідне серцю. Техніку соломоплетіння опанувала самостійно, багато чого навчилась в інтернеті. А букети та композиції — це вже плід моєї фантазії”. За словами майстрині, вона вже створила майже тисячу виробів, які не бояться сонця, лише — вологи. Збирати вручну рослини їй допомагає чоловік.
“Уже заготовили левову частину соломи, залишився овес, бо його збираю зрілим, — каже майстриня. — Люблю працювати із житом, воно довге, рівне, міцне й чудово гнеться. Пшенична солома м’яка, проте коротша. Від осоки, аїру й лаванди у хаті стоїть неймовірний запах. Після збору рослини необхідно перебрати, посортувати за розмірами, висушити, пофарбувати, відбілити чи стабілізувати. Перед плетінням солому замочую, щоб було легше працювати, якщо ж складати букет — лише зволожую її. Нині активно нарізаю злакові на букети, композиції, дідухи, ангели. Плету й капелюхи. Якщо працювати щодня по декілька годин, то на виготовлення одного йде приблизно тиждень. Цукерницю з кукурудзяного листя роблю за два дні, а кошик з лози — десь за сім”.
Майстриня навіть плете “скульптури” в натуральну величину. “Одного разу я виготовляла із соломи хлопця та дівчину — українців. Працювала над ними два місяці, бо вони були майже двометрові, — каже співрозмовниця. — А якось замовили мені півтораметрового дідуха. Під нього ще треба було зробити каркас. З ним допоміг чоловік”.
Свої вироби жінка продає, дарує і дуже часто передає на благодійність. “Організовую ще й майстер-класи, ціна за вхід у середньому 200 гривень, всі кошти відправляю на потреби армії, — додає Надія Горовенко. — Також в’ялимо фрукти та ягоди з власного саду, аби бійці смакували енергетичними батончиками. До речі, мої племінники теж на війні”.
Насамкінець Надія Горовенко каже, що планує створити музей сільського побуту у старій глиняній хаті. Вже навіть зібрала частину експонатів — меблі, посуд, візок для ткання, власні вироби.
