Переїхали на Прикарпаття, де вирощують баштанні.
“Фермерством спершу займалися мої батьки, я їм допомагала. Потім до справи долучився чоловік. У 2018 році ми зареєстрували на Куп’янщині (Харківщина) господарство. Обробляли до тисячі гектарів землі. Десь на 150 гектарах росли овочеві культури, на решті — зернові й олійні. Мали багато планів, але всіх їх зруйнувала велика війна, — розповідає Інна Федосієнко. — У перший день повномасштабного вторгнення ми виїхали з Куп’янська, а через кілька днів його окупували. Спершу жили у Броварах на Київщині, де знайомий фермер запропонував нам 2 гектари землі. Посадили кавуни. Вірили, що скоро все закінчиться й повернемося додому. Але не так сталося, як гадалося, — війна триває. Тож вирішили з чоловіком, донечкою та батьками шукати місце, де зможемо осісти. Так опинилися у селі Студінка на Калущині. У перший рік взяли в суборенду 35 гектарів землі й стали господарювати”.
Нині працьовита родина Федосієнків обробляє аж 65 гектарів. На них вирощують солодку кукурудзу, капусту, моркву, картоплю, помідори, баклажани, огірки, буряки, гарбузи. Гордість фермерів — кавуни кількох сортів, які ростуть на 20 гектарах. Ягоди невеликі, десь по п’ять-вісім кілограмів, але солодкі й соковиті, запевняють фермери.
“На Харківщині клімат сприятливіший для баштанних. Щоб виростити їх тут, треба докласти більше праці, — зауважує пані Інна. — Вдома ми вирощували кавуни з насіння, а на Прикарпатті — з розсади. Довелося ставити теплицю. Цей сезон був важчим за минулі, бо через велику кількість дощів у травні не могли вчасно висадити розсаду у відкритий грунт. А щоб весняні приморозки не пошкодили рослини, навіть розкладали у полях вогнища. Також це літо прохолодніше за попереднє, ягоди достигли на тиждень пізніше. Попри все, урожай баштанних добрий”.
