Свою кухню активістки жартома називають “штаб-квартирою на дев’ятому поверсі”. Тут невтомні господині смажать, печуть, варять для захисників. Ось днями приготували 12 ящичків смачного пісочного печива, які вже вирушили на передову. У кожен вклали дитячі листівки.
А облаштувала “цех” у своєму помешканні в Дубні, що на Рівненщині, директорка Тараканівського центру культури та дозвілля Алла Грабар.
“У лютому 2022-го, коли почалась велика війна, у всіх був страх та розпач. Аби щось робити і менше хвилюватися, разом із кумою у моїй двокімнатній квартирі на дев’ятому поверсі почали готувати їжу для переселенців, — розповідає волонтерка Алла Грабар. — В одній кімнаті салат кришили, в іншій — щось пекли. Асортимент був різноманітний — вінегрет, гречаники, пиріжки, печиво... Надсилали продукти через волонтерів і на тимчасово окуповані території, і в міста та села, де йшли бої. Було таке, що нашу їжу переправляли човнами, бо окупанти знищили мости. На знак подяки люди передавали нам цукерки, це зворушувало до сліз. Згодом взялись пекти паски для бійців. На той час моя родина мешкала у батьків чоловіка, тому місця вистачало. Спершу нас було десятеро. Нині ж у команді четверо-п’ятеро осіб. В однієї з волонтерок чоловік воює, друга втратила брата на фронті, та кожного з нас зачепила війна. Багато страв готуємо за рецептами Оксани Березовської, яка є кухарем за освітою. Вона наш шеф-кухар. Мене ж дівчатка називають “головнокомандувачкою штаб-квартири невидимого полку”.
Раніше, додає волонтерка, вони з однодумцями збирались чи не щодня, нині ж — раз чи двічі на тиждень.
“Готуємо воїнам сухе печиво, пиріжки, взимку — вареники. Часто бійці просять пряники по-дубенськи на кислому молоці з родзинками, домашнім повидлом чи шоколадом. Така випічка може зберігатися до місяця. Все готуємо тільки на запит, співпрацюємо з місцевою благодійною організацією “Волонтери 4.5.0”, яка закуповує для бійців амуніцію, машини та інші речі, опікується шпиталями. А ми своїми смаколиками робимо “компліменти” захисникам. Обов’язково кладемо у коробки дитячі малюнки та листи. Моя донечка весь час долучається до цього творчого процесу, — запевняє пані Алла. — Складники смаколиків купуємо за власний кошт, допомагають небайдужі. Воїнам подобається наша свіжа, ароматна і ситна випічка. Кажуть, що часто кладуть наше печиво у кишеню, коли рушають на бойові завдання, щоб було чим підкріпитись.
За один раз випікаємо до 30 кілограмів печива. Маємо дві пічки. Навіть коли були вимкнення світла, ставили мінігенератор, ліхтарики на лоб чіпляли — і до роботи. Тому готові до будь-яких викликів.
Крім того, нерідко організовуємо благодійні ярмарки, виставляємо на них свою випічку, а кошти з продажу скеровуємо на потреби армії. Таким чином уже вторгували понад пів мільйона гривень. До речі, дубенчани дуже люблять наші ярмарки, адже на них мають змогу придбати горішки, які печу за старовинним маминим рецептом. А які в нас смачні чебуреки, піца, біляші, пончики, кекси, ватрушки — пальчики оближеш”.
