Волонтери організації щодня плетуть маскувальні сітки, друкують 3D-вироби, готують пакунки зі смаколиками, спальниками та іншими речами для військових на передовій. Кажуть — допомагають бійцям на різних напрямках, намагаючись максимально закрити їхні потреби.
“До початку повномасштабної війни я, мама трьох дітей, була у декреті, дбала про побут. У перші ж дні вторгнення мій чоловік був під військкоматом і приєднався до ЗСУ. Просив нас із дітьми виїхати, але я і слухати не хотіла. Спочатку йому та побратимам допомагала. Тоді стали забирати сусідів на фронт, і я зрозуміла, що маю робити ще більше. Відкрила перші збори і відтоді не припиняю волонтерської діяльності, — каже Віра Шприндель. — Наша команда складається із п’ятьох осіб. Серед них — ветеран, який через важке поранення звільнений з армії за станом здоров’я. Щоправда, він скромний і просить не афішувати його ім’я. А ось Сергій Макаренко друкує на 3D-принтері й передає на фронт спеціальні захоплювачі для дронів. Таких уже відправили більше сотні. Якщо бійці загубили безпілотник, і він упав, наприклад, на мінному полі, тоді піднімають у повітря вантажний дрон. Він забирає згубу спеціальною “лапою”, яку ми й друкуємо. Також на 3D-принтері робимо заряджувачі для магазинів. Купуємо павербанки, спальники воїнам. Готуємо для них і різні смаколики. Маю город, сушу овочі й зелень, будемо робити на зиму сухі борщі та супи. У нас нема конкретних бригад, яким допомагаємо. Працюємо для всіх. Я завжди кажу, що хтось допоможе батальйону мого чоловіка, а я закрию запити інших”.
Левова частка замовлень — маскувальні сітки. Їх кролевецькі волонтери плетуть, можна сказати, без вихідних.
“Перша наша сітка поїхала на Харківщину для бійців 3-ї штурмової бригади. За день можемо сплести чотири маскувальні вироби, — зауважує співрозмовниця. — А загалом за місяць робимо приблизно кілометр таких сіток. От закінчую замовлення, воїни попросили виріб 12 на 12 метрів, аби накрити важку техніку. Плетемо зі спандексу, додаємо туди натуральні тканини. Якщо летить ворожий дрон, то він довго плутається у сітках і вони не так швидко згорають. Хлопці не раз дякували, кажучи, що наші вироби рятували їм життя! Матеріалами допомагають підприємці, небайдужі, дещо із тканин беремо на секонд-хенді. Помітила, що найбільше долучаються до ініціативи родичі полеглих бійців. Ось днями прийшла мама загиблого воїна, яка знає, що ми збираємо необхідне ще й у шпиталі пораненим. То дала мені футболки й постільну білизну зі словами: “Мала передати синові, але не встигла. Тому хай це послужить іншим дітям”. Від почутого я просто розплакалась”.
За словами волонтерки, вони мають свою кімнату пам’яті, де зберігають прапори, подарунки, шеврони, листи від бійців. “Частина листів — від тих, хто вже не повернеться з війни. Це дуже боляче, — каже Віра Шприндель. — Ворог — за кілька десятків кілометрів від нас, чуємо щодня, як бомблять Шостку. І це ще більше мотивує працювати. Переконана, що Сумщина обов’язково вистоїть. А ми й надалі робитимемо все, щоб швидше настала перемога”.
