Коли медики шукають пацієнтові донора для пересадження органа, то орієнтуються на показники гістосумісності. Для успішної трансплантації потрібно, щоб у донора та реципієнта був максимальний збіг за HLA — людськими лейкоцитарними антигенами. Це складний комплекс клітинних білків на поверхні лейкоцитів, що залучені до механізму розпізнавання “свій-чужий”, які у відповідь на нерідні клітини запускають імунну відповідь.
А ось з погляду репродуктивного здоров’я критично важлива значна відмінність між партнерами за HLA-комплексом. Саме ця неподібність запускає природні механізми захисту вагітності. Якщо ж партнери мають занадто високу схожість за HLA, то постають ризики для розвитку вагітності.
— Це еволюційна стратегія, що підтримує генетичну різноманітність людської популяції та покликана забезпечити народження здорового потомства, — розповідає Андрій Семиходський, молекулярний генетик, експерт з ДНК-технологій. — Усі ми походимо від досить невеликої групи людей. Можливо, їх було лише кількасот на світанку цивілізації, з обмеженою кількістю варіантів генів. Із покоління у покоління їх ставало більше, нові генетичні різновиди виникали (і цей процес триває) внаслідок мутацій. Проте і нині ймовірність того, що можуть зустрітися чоловік і жінка з подібним комплексом HLA, істотна. Тому парам, які не можуть зачати дитину або зіткнулися з невиношуванням вагітності нез’ясованого генезу, рекомендують здати аналіз на HLA-сумісність. Що більше у подружжя схожих HLA-антигенів, то вищий ризик невдачі.
— Це ж не єдиний чинник, що впливає на здатність зачати і виносити здорову дитину?
— Більшість випадків неплідності пов’язана з різними хворобами репродуктивної системи, генетичними патологіями тощо. Тепер є можливість пройти обстеження чи не на кожну з них. І якщо невдалі спроби завагітніти повторюються, то лікар-репродуктолог може запропонувати HLA-типування — перевірку на гістосумісність. У сучасній медичній практиці це дослідження розглядають як важливий діагностичний етап у випадках звичного невиношування вагітності, коли інші причини (анатомічні, ендокринні, інфекційні тощо) вже відхилено.
— Як проводять такий аналіз?
— Фахівець бере мазки із внутрішньої поверхні щоки чоловіка та жінки, досліджує матеріал за допомогою генетичних маркерів і невдовзі видає висновок про гістосумісність. Для лікаря-репродуктолога він може стати підказкою до розв’язання проблеми і дає змогу обрати правильну тактику допомоги пацієнту.
