“Чимало громадян стикається з юридичними труднощами за кордоном, оскільки сучасні українські документи не містять відомостей про національність батьків чи самої особи”, — зазначено у зверненні. На думку автора петиції, те, що немає графи “національність”, ускладнює самоідентифікацію та дослідження родоводу. Особливо це стосується ситуацій, коли люди шукають інформацію про сімейне походження, працюють з архівами або оформлюють документи за кордоном.
Також ініціатор звернення переконаний, що офіційне зазначення національної належності може стати частиною збереження культурної спадщини та історичної пам’яті. Водночас, на його думку, кожна людина повинна сама вирішувати, чи хоче офіційно фіксувати свою етнічну належність у документах. А що кажуть експерти?
— Це радянська влада закріпила графу про національність (етнічне походження) кожного громадянина в офіційній документації, — розповідає Станіслав Кульчицький, професор, доктор історичних наук, головний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ. — Йдеться про сумнозвісну “п’яту графу” анкет, яка трансформувалася в четверту графу внутрішніх паспортів, запроваджених у 1933 році.
Нагадаю, запис у паспортах про національність у нас скасували в 1995 році відповідною постановою уряду. Адже у державно-правовому вимірі українська нація є спільнотою всіх громадян України, незалежно від їхнього етнічного походження. І ця позиція відповідає європейським стандартам. Не знаю, чому знову активно порушують це питання.
— Чи за останні 30 років були спроби повернути графу “національність” у паспорти?
— Так, у липні 2009 року в парламенті був зареєстрований відповідний законопроєкт. За це виступили національні меншини. Річ у тім, що громадяни України, які могли довести своє єврейське походження, мали можливість переїхати в Ізраїль. Те саме стосувалося інших країн, зокрема, Румунії, Греції тощо. Та цей законопроєкт не пройшов. Зауважу, що сьогодні національність батьків на добровільних засадах може зазначатися у свідоцтві про народження дитини. Дещо раніше така графа була і в свідоцтвах та актових записах про шлюб.
— Цікаво, коли ще графа “національність” у паспорті була обов’язковою, то її заповнювали тільки зі слів людини, що отримувала документ?
— Мені майже 90 років, свій перший паспорт отримував у 16-ть. По матері я — вірменин, а мій батько — полонізований українець, якого за участь у польських заворушеннях вислали на Кавказ і вже там русифікували. Він був репресований у 1937 році і одержав паспорт, у якому в графі “національність” зазначалося “росіянин”. Зрештою і я став росіянином за паспортом, хоча ніколи не мав російських предків. От вам і відповідь на запитання.
