Рік, що добігає кінця, забрав із собою одну з фешн-легенд Італії. За життя йому вдалося збудувати справжню імперію моди (одна з ліній так і називалась Emporio Armani), якою синьйор Джорджо одноосібно правив пів століття. Кажуть, навіть на смертному одрі дизайнер давав останні вказівки щодо дефіле...
Навряд чи це ім’я знало би пів світу, якби уродженець міста П’яченца послухав батьків і став лікарем. Ні, юнак піддався вмовлянням матері (до її думки він дослухався завжди) та вступив у медінститут, але, провчившись там чотири семестри, зняв білий халат. Звісно, цей вчинок засмутив домашніх (якщо не сказати розгнівав), тож, щоб не вислуховувати щоденні нотації, Джорджо полишив рідну оселю.
Він не поїхав до Парижа, Лондона чи бодай Рима. Учорашній студент кинув якір у Мілані, що в менш ніж 70 кілометрах від П’яченци. Не мав там знайомих і не будував особливих планів. Просто хотів знайти роботу, що у великому місті було не настільки складно, як у провінції. Блукаючи в центрі, затримався біля однієї з вітрин магазину “Рінашенте”. І треба ж такому статися, що там якраз шукали хлопця, який би допомагав їх оформляти...
У цьому універмазі товарів класу люкс Армані проведе на різних посадах вісім років. Пройде своєрідну фешн-школу, адже до того він не цікавився модою. Від слова взагалі. Крім того, заведе “корисні знайомства”, що дозволять Джорджо зробити наступний крок у кар’єрі. Там його помітив Ніно Черруті і запросив на текстильну фабрику. Працюючи з тканинами, він продовжить свою самоосвіту і з часом уже братиме участь у створенні одягу. Для інших брендів, але все ж...
Можливо, італієць так і залишився б у тіні уславлених дизайнерів, якби не один випадок. Під час відпочинку в Тоскані 30-літній Армані знайомиться з 20-річним архітектором Серджо Галеотті. У них виявилось чимало спільних тем до обговорення: від професійних до світоглядних. Тож до Мілана чоловіки повернулися з курорту друзями. Втім, спільними вечірками та розвагами знайомство не закінчилося. Новий товариш, побачивши у Джорджо творчий потенціал, запропонував створити свою фірму.
Це було схоже на божевілля, але у 1975-му вони відкрили студію (вона розмістилась у двох кімнатах), а вже через рік показали першу колекцію. То були речі для чоловіків, пошиті з льону, що одразу припали до вподоби міланським модникам. Жіночою модою Армані почне займатися значно пізніше. Причому одягне представниць прекрасної статі у... ледь подовжені піджаки. В одному з них у 1978 році на церемонії “Оскар” з’явиться актриса Даян Кітон.
Хтозна, як дизайнер-початківець вмовив зірку “Хрещеного батька” вийти на сцену театру “Кодак” у його бренді, але цей рекламний хід спрацював. У подальшому клієнтами Джорджо Армані стануть чимало голлівудських віпів. З жінок — Джоді Фостер, Мішель Пфайффер, Джулія Робертс (і не тільки), а з чоловіків — Кевін Костнер, Роберт де Ніро, Річард Гір. Звісно, це далеко не повний список тих, хто мав у своєму гардеробі речі італійського бренду. Як не вечірні сукні чи аксесуари, то принаймні джинси.
Не дивно, що модельєр змінив скромний офіс на розкішний будинок на вулиці Боргонуово. Тут розташується “серце” імперії Армані. Коли місця стане мало, господар докупить ще один дім поруч. Це дозволить обладнати під одним дахом не тільки штаб-квартиру, а й приватні апартаменти. З басейном, спортзалом, масажним кабінетом і т. д. Дизайнер завжди був дуже зайнятий, тому волів не витрачати дорогоцінний час, долаючи затори на міланських вулицях. А тут — прокинувся, прийняв душ, поснідав, і можна братися до роботи.
Після смерті Серджо Галеотті, який керував усіма фінансово-організаційними справами Будинку моди Армані, синьйор Джорджо став вести закритий спосіб життя. Якщо з’являвся десь на публіці, то це зазвичай було пов’язано або з черговими показами, або з відкриттям нових бутиків, або з благодійними акціями. Завжди в чорному (це був його улюблений колір), у простих окулярах та зі стриманою усмішкою на обличчі. Яким же імператор був, коли на нього не націлювались теле- і фотокамери, можна тільки здогадуватися.
...Культового дизайнера, якому влітку виповнився 91 рік, не стало в четвертий день вересня. Він знайшов останній спочинок у родинному склепі, повернувшись у рідну П’яченцу, звідки колись утік підкорювати світ.
Антін БІЛИЙ
