Нагадаємо, що він є підозрюваним у кримінальній справі щодо контрабанди цигарок. Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід — застава в розмірі 10 мільйонів гривень. З посади голови Державної прикордонної служби України (ДПСУ) 50-річний Сергій Дейнеко був звільнений раніше, ще 4 січня. Тоді президент заявляв, що експрикордонник продовжить роботу в системі МВС. Але наказом від 2 лютого генерал-лейтенанта “списали” зі служби за станом здоров’я на підставі рішення військово-лікарської комісії (ВЛК). У ДПСУ не назвали точної причини звільнення, але зауважили, що під час проходження служби він отримав тяжке мінно-вибухове поранення, яке “залишило віддалені наслідки”.
Сергій Дейнеко — не перший військовий високопосадовець, який “попрощався” з армією у такий спосіб. Раніше це зробили екскомандувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Юрій Содоль, ексголовком Валерій Залужний, ексначальник Генштабу, генерал-лейтенант Сергій Шаптала. Чому вищим офіцерам вдається звільнятися з військової служби через ВЛК, тоді як для простих військових нерідко це велика проблема?
— Це демонстрація відомого крилатого вислову: що дозволено Юпітеру, не дозволено волу, — каже Микола Мельник, старший лейтенант, лицар ордена Богдана Хмельницького, екскомандир роти 47-ї бригади. — На жаль, у нас солдатам доволі часто справді нелегко отримати навіть скерування на ВЛК. Існують два різні світи: солдатський та командирський. Це доводить приклад Валерія Залужного. Його шляхом пішли й інші генерали. Невже в бійця, котрий провів декілька років в окопах на передовій, здоров’я міцніше, ніж у генерала, який з’являється на фронті здебільшого для нагородження чи перевірки? Напевно, ні. Ми бачимо великий відрив між тактичними та стратегічними ланками управління.
— Згадаємо екскомандувача Об’єднаних сил ЗСУ генерала Юрія Содоля. У 2024 році начальник штабу бригади “Азов” Нацгвардії Богдан Кротевич заявив, що Содоль “вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал”. Азовець вимагав, щоб дії Содоля кваліфікували як злочин — недбале ставлення до військової служби, — додає Олег Симороз, ветеран російсько-української війни. — Але ексвисокопосадовець не лише уникнув кримінальної відповідальності, але через рішення ВЛК звільнився з військової служби. Виходить, що коли деякі генерали перебувають на посадах, то вони здорові, а якщо у суспільстві чи в правоохоронних органів до їхньої діяльності виникають запитання, то вони швидко проходять ВЛК і “списуються” зі служби.
Мій товариш служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді й отримав важке поранення руки, яку заледве врятували. І вже третій місяць він перебуває на “нулі” у піхоті, бо не може отримати скерування на ВЛК. Якщо Сергій Дейнеко був такий хворий, то як він керував Держприкордонслужбою аж шість років? Подібна несправедливість деморалізує як армію, так і тил.
— Проблема в тому, що ВЛК — це держава в державі. Не було випадків, щоб Центральна військово-лікарська комісія скасувала рішення нижчої інстанції, — зауважує адвокат у сфері військового права Олег Леонтьєв. — На ВЛК немає жодної управи. Тому так важко “списатися” зі служби пересічному військовому. Інколи, як кажуть самі бійці, треба пройти сім кіл бюрократичного пекла.
— Сергій Дейнеко менш ніж за місяць зміг звільнитися зі служби за рішенням ВЛК. А скільки зазвичай це потребує часу?
● О. Леонтьєв:
— Процедура “списання” така. Спочатку рішення ухвалює, наприклад, ВЛК гарнізонна. Військового визнають непридатним до служби за станом здоров’я. У подальшому цей висновок має протоколом затвердити регіональна ВЛК.
● О. Симороз:
— На війні я втратив обидві ноги. Звільнення зі служби у мене зайняло два місяці. Сумніваюся, що таку ВЛК можна пройти менш ніж за місяць. Якщо ти, звісно, не генерал.
