Підписанти просять захистити європейських фермерів від негативного впливу імпорту українських сільськогосподарських товарів. Вони вважають, що угода про вільну торгівлю з Україною б’є по таких “чутливих” секторах, як виробництво цукру, м’яса, зернових, молочної продукції, овочів та фруктів. І вимагають, щоб ЄС застосував до наших виробників такі самі стандарти, як до європейських.
— Чому саме ця четвірка держав наполягає на перегляді умов торгівлі між Україною і Євросоюзом?
— Перш за все варто нагадати, що ЄС пішов на торговельні поступки Україні після початку повномасштабної війни — скасував обмеження на аграрну продукцію, передбачені Угодою про асоціацію, — зауважує експерт Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук Іван Ус. — Як наслідок, ми могли майже без обмежень продавати до Європи зерно, цукор, м’ясо птиці, яйця, мед. Цей період тривав від червня 2022 року до квітня 2023-го. Тоді деякі країни, як-от Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія та Болгарія, стали вимагати скасування преференцій для України, через які начебто потерпають їхні виробники. Почасти це правда, бо наша продукція великою мірою залишалася в сусідніх державах замість того, щоб іти на інші ринки (а обсяги постачань з України тоді різко зросли). Тому в червні 2025-го ЄС частково повернув тарифні квоти. Однак Польща, Угорщина, Словаччина досі побоюються, що Україна виграє у них конкуренцію за продаж сільгосппродукції в Європі, і вимагають суворіших обмежень.
— Польща, Словаччина, Угорщина, Австрія мають доволі розвинений аграрний сектор, — додає директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. — Але українська продукція не становить для них конкуренції й не призводить до зниження цін. Наші виробники не мають таких дотацій і сприятливих умов для ведення бізнесу (зокрема доступних кредитів), які мають перелічені країни.
Так, у 2022 році, коли в нас були заблоковані морські парти, значна частина української сільськогосподарської продукції пішла до Європи. Однак на сьогодні такої загрози немає. Вимога обмежень на продукцію з України — це бажання європейських країн не допускати жодного іншого виробника на свій ринок і таким чином забезпечити вищі ціни.
— Польща і держави-партнери наполягають, щоб до українського імпорту застосовували такі самі стандарти, як до виробників у ЄС. Невже наша продукція досі не відповідає європейським нормативам?
● І. Несходовський:
— Тут треба розділяти два аспекти. Уся наша аграрна продукція цілковито відповідає європейським стандартам. Свого часу Польща намагалася дискредитувати українське зерно — було дуже багато публікацій про те, що воно начебто не відповідає стандартам ЄС. Але незалежна експертиза підтвердила, що ці твердження необгрунтовані.
Другий аспект — це вимоги до самого процесу виробництва, які на сьогодні чинні в Європі. Тут ми недотягуємо до європейських стандартів. Але змінюємо наше законодавство, узгоджуємо його з директивами ЄС, удосконалюємо. І, доки ми не вступили до Євросоюзу, такі вимоги до нас безпідставні.
— Як тепер може повестися Рада ЄС? Чи піде на ще більші обмеження української продукції?
● І. Несходовський:
— Насправді Євросоюз, даючи дотації, компенсує втрати європейським аграріям, що виникають внаслідок дії угод про вільну торгівлю з великими експортерами, зокрема з Україною. Зрештою Рада ЄС уже йшла на певні поступки Польщі. Видно, інші країни побачили, що так можна, і тепер висувають свої претензії. Як діятиме Євросоюз? Важко сказати. Напевно оцінюватиме докази, які нададуть Польща та країни-партнери, і лише тоді ухвалюватиме рішення.
