За двома контрактами — на 100 та 200 тисяч — постачання таких виробів мало завершитися до 10 грудня 2025 року. Проте цього не сталося. За прострочення контракту на постачальника накладуть штраф у розмірі 1,1 мільйона гривень.
Раніше на проблему з постачанням грілок звернула увагу журналістка Юлія Кирієнко-Мерінова. За її словами, стався зрив постачання хімічних грілок, які Міноборони замовляло ще торік. Сили оборони отримали лише крихітний відсоток загального замовлення.
“Наслідок — десятки бійців з обмороженими кінцівками, які ампутують. А це інвалідизація, якої можна було уникнути, вибування зі строю воїнів в умовах, коли ЗСУ недостатньо укомплектовані. Зрештою, це додатковий фінансовий тягар для держави”, — написала журналістка на своїй сторінці у соцмережі.
— Ще на початку минулого року Командування Сил логістики передало “Державному оператору тилу” (вже ліквідованому) заявку на закупівлю 1,1 мільйона хімічних грілок, — розповідає заступниця очільника Громадської антикорупційної ради при МОУ Тетяна Ніколаєнко. — Відтоді законтрактовано лише 600 тисяч грілок. Тендер на поставку 300 тисяч грілок виграла компанія “МІК”. І поставила їх.
Наступні тендери провели наприкінці вересня, і в них перемогла вже інша компанія — ТОВ “Приватний оператор тилу” з Харкова. Ця компанія не є виробником, вона зареєстрована лише у 2024 році й постачає продукцію компанії “ІмексМакс”( відомої торговельної марки “Мамо”). Цікаво, що “Приватний оператор тилу” був на 95% постачальником для “Державного оператора тилу” і має лише один невеликий виграний тендер в іншій державній компанії. Під час осінніх тендерів ця компанія суттєво знизила ціну на грілки. Якщо раніше одна хімічна грілка коштувала 26 гривень (без ПДВ), то на наступних торгах — 18 гривень. Таким чином компанія виграла тендер на постачання 300 тисяч грілок. Загальна економія для закупівельника (ДОТ) становила близько 4 мільйонів гривень. Але цей постачальник не зміг виконати контракт. І на початок лютого цього року поставив до війська лише 24 тисячі грілок. Знаючи про це, ДОТ знову уклав контракт із ТОВ “Приватний оператор тилу”. Цього тижня він пообіцяв поставити ще 76 тисяч грілок. Тобто це буде лише третина із запланованих 300 тисяч, які мали з’явитися на фронті ще до 10 грудня 2025 року. Нині Міноборони змушене шукати виробників, котрі б могли компенсувати потрібну кількість грілок. Очевидно, вони будуть дорожчими, ніж у “Приватного оператора тилу”. Але найгірше те, що на ринку немає вільних обсягів такого товару у потрібній кількості.
— Чому так сталося?
— На торги у листопаді минулого року не вийшов жоден постачальник. А на наступний тендер, котрий відбувся через два тижні, зголосилася лише одна компанія, знову ж таки — “Приватний оператор тилу”, який знизив ціну до 17,40 гривні за комплект грілок і зрештою виграв тендер без торгів. Тобто ДОТ підписав контракт із компанією, яка зірвала постачання за попереднім договором.
— Як змінити ситуацію?
— Минулого року у квітні була подібна історія з постачальниками курток, штанів. Коли наші виробники побачили низькі ціни, які встановив “Державний оператор тилу” як орієнтовну вартість, то відмовилися брати участь у тендері. Тобто мова не лише про постачання грілок, які тепер дуже потрібні військовим, але й загалом про проблему закупівель для армії.
Агенція оборонних закупівель керується тим, що треба економити. Але ця логіка в умовах війни хибна. Бо коли ми економимо, то опиняємося в пастці. Адже той, хто запропонував найнижчу ціну, зазвичай не виконує контракту. В нас уже була історія з компанією “Фармінко Норд”, яка обвалила ціни на зимові куртки для військових і не могла вчасно виконати контракт. Ба більше, одяг не відповідав технічним характеристикам, що затверджені Міноборони. Тож 175 тисяч курток так і не потрапили у ЗСУ. Або ще одна історія з так званими бронежилетами Міндіча. Коли ДОТ оголосив тендер ціною 1,6 мільярда гривень на 75 тисяч бронежилетів і його виграла з найнижчою ціною невідома компанія “Фортеця захисту”. Торги скасували. Згодом з’явився новий тендер на 200 мільйонів гривень, який виграв “Мілікон ЮА” зі зразком бронежилета, взятим у “Фортеці захисту”. Цей контракт теж був розірваний. Ще одна проблема — це як Міноборони стежить за виконанням контрактів і як перевіряють потужності виробника. Наприклад, у згаданому випадку постачальник подав папірець, в якому зазначено, що він виконавав контракт для якогось ФОПа на 4 мільйони гривень. Цього папірця виявилося досить, щоб підтвердити свою спроможність виконати контракт для Мінооборони і стати монополістом у постачанні певного товару. Цю проблему треба розв’язувати. В іншому разі подібні історії траплятимуться й надалі.
— А чи можуть штрафи дисциплінувати постачальників?
— Якщо йдеться про “Приватного оператора тилу”, то 1,1 мільйона гривень — доволі значна сума. Але важливо в цілому змінити ситему обрання постачальників. Перемагати у тендері має не просто той, хто запропонував найнижчу ціну. Слід звертати увагу на попередні контракти постачальника, його репутацію. Адже ціна невиконаних контрактів — це, без перебільшення, здоров’я і життя наших захисників.
