Російський диктатор Володимир Путін опинився перед складним вибором: продовжувати війну, ризикуючи економічним виснаженням, внутрішнім невдоволенням і політичними потрясіннями напередодні парламентських виборів, чи таки робити ставку на мирні переговори, які залежать від ненадійних зовнішніх гравців і можуть не принести бажаного для Кремля результату. Про це на шпальтах The Times пише Марк Галеотті, один із провідних світових експертів з російської злочинності та безпеки.
Перемоги та поразки Путіна у війні
За його словами, новорічне звернення кремлівського правителя було надзвичайно прісним і майже не містило ані застережень, ані запевнень щодо майбутнього. "Ймовірно, він не хотів давати обіцянок, які можуть обернутися проти нього. Адже 2026 рік водночас і обіцяє можливу мирну угоду щодо України на умовах, близьких до його побажань, і несе серйозні загрози. Путін, як відомо, ризикувати не любить", - пише Галеотті.
Він нагадав, що хоча просування Росії в Україні було повільним і важким, усе ж у 2025-му вона захопила більше території, ніж у попередні роки. Якщо у 2023 році це було менше як 600 кв. км, то у 2024-му ця кількість зросла до понад 3000, а у 2025-му - до 4500-5000. Крім того, знизилося співвідношення втрат Росії до захопленої території.
"Частково це пояснюється адаптацією російської армії: вона наздогнала українські інновації у використанні дронів і почала застосовувати їх масово, активно використовує планерні бомби для ударів на дальню відстань, а також тактику просочування на землі, змушуючи оборонців відступати", - пише автор статті.
Він вважає, що у своїх звітах росіяни, безумовно, перебільшують власні успіхи, але коли Путін відмовляється від мирних переговорів, бо вважає, що здатен досягти цілей шляхом подальшої війни, він, імовірно, говорить серйозно. У Москві очікують, що нинішні переговори проваляться, але наприкінці весни може початися новий раунд.
Серед проблем, які є у Росії, Галеотті називає здатність поповнювати армію добровольцями. Як відомо, вона залежить від економіки, що занепадає. А перехід до масового використання строковиків загрожує величезними політичними ризиками, тим паче напередодні парламентських виборів 2026 року: "Кремль, звісно, їх сфальсифікує, але на тлі зростання націоналістичної та популістської критики Путін остерігається надто сильно тиснути на втомлене населення".
Також, за словами оглядача, диктатор, ймовірно, втрачає віру в нинішній мирний процес, який зайшов у глухий кут через питання територіальних поступок та гарантій безпеки. Росіяни, хоч і цінують бажання президента США Дональда Трампа покращити відносини з Москвою, однак розуміють, що у нього є власний порядок денний. "Іноді наші інтереси збігаються, але ми чудово знаємо, що з часом вони розійдуться", - сказав автору російський дипломат у відставці.
Мало шансів, що Україна віддасть Донбас
Галеотті вважає, що Путін наразі намагатиметься задобрювати Трампа в надії на вигідну для себе угоду, однак шансів, що Україна погодиться віддати решту Донбасу, як того вимагає Кремль, мало. Більше того, без чітких гарантій безпеки Україна не має іншого вибору, як продовжувати боротьбу.
Утім, у російських колах вірять, що після кількох місяців подальшого просування Київ навесні знову сяде за стіл переговорів, і вже з більшою готовністю до компромісів. Це знову означає залежність від Трампа і ризик затягування переговорів напередодні виборів до Думи. Оглядач вважає, що це посилить націоналістів, які вже зараз звинувачують Путіна в недостатній рішучості.
"Альтернатива - зробити ставку на військовий шлях. Це здається безпечнішим: є імпульс на фронті, націоналісти задоволені, а залежності від "підступних американців" немає. Але це теж азартна гра. Погіршення економіки вдарить по набору до армії: якщо втрати залишаться високими, а добровольці закінчаться, доведеться залучати строковиків або резервістів. Це буде болісно, а на тлі падіння рівня життя популістський виклик лише посилиться", - пише видання.
За словами автора, вибори до Держдуми будуть сфальсифіковані під потрібний Кремлю результат, але чим очевидніша фальсифікація, тим більший ризик протестів. Тут Галеотті пригадує урок 2011–2013 років, коли масові акції стали найбільшими з часів розпаду СРСР.
Оглядач вважає, що проблема Путіна полягає якраз у тому, що він не любить ризикувати, мовляв, у 2026 році усе залежить від того, який шлях він вважатиме найбезпечнішим.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
