Понад сто громад Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей перебувають нині під окупацією. Але досі отримують гроші з державної скарбниці.
— По-перше, бюджети цих регіонів є інструментом невизнання їх окупованими з боку центральної влади, — каже аналітикиня Руху “Чесно”, кандидатка економічних наук Катерина Березюк. — Тобто це означає, що такі громади (вони релоковані!) перебувають в адміністративній структурі України. По-друге, місцеве самоврядування функціонує, щоб у випадку, коли буде деокупація, не довелося знову створювати якісь органи влади. Для прикладу, в Лисичанській громаді представники комунальних підприємств працюють у гуманітарних штабах, на будівництві фортифікацій, їм виплачують зарплату. Ці люди, об’єднані у певну спільноту, після деокупації будуть, так би мовити, базою для відбудови.
По-третє, кошториси окупованих регіонів формують заради підтримки внутрішньо переміщених осіб. Бо наразі незрозуміло, як підтримуватимуть переселенців ті громади, до яких вони переїхали. За гроші з державного та місцевого бюджетів влада окупованих регіонів фінансує будівництво соціального житла, гуманітарних хабів, роботу закладів охорони здоров’я, освіти, культури тощо.
— Як формують бюджети міст, селищ і сіл, які перебувають під окупацією?
— Ці бюджети насправді мають дещо формальний характер. Бо левова частка надходжень (84%) — це трансферти із державного бюджету, тобто дотації, субвенції. Друга за величиною стаття надходжень це податки — 11%. Сюди входять: податок на доходи фізичних осіб, рентна плата за користування надрами, місцеві податки й збори. І найменше у структурі джерел наповнення припадає на неподаткові надходження — приблизно 2%. Тут ідеться про доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, надходження бюджетних установ.
— А як окуповані громади розпоряджаються коштами й скільки загалом витрачають?
— За перше півріччя цього року окуповані громади витратили майже 7 мільярдів гривень. За друге планують витратити приблизно стільки ж. Найбільша за обсягом стаття витрат — міжбюджетні трансферти, тобто субвенції, які повертають у загальний бюджет і потім витрачають на фінансування Сил оборони. У деяких громадах на цю статтю припадає 40% витрат, у деяких — узагалі 90%. На другому місці — фінансування освіти (29%). Здебільшого йдеться про заробітну плату педагогам, які працюють дистанційно. На третьому — витрати на фінансування органів місцевого самоврядування (приблизно 17%), тобто на зарплати виконкому, керівництву й працівникам військових адміністрацій.
Менше як 10% припадає на соціальний захист громадян, тобто на підтримку ВПО, фінансування соціального житла, гуманітарних хабів, забезпечення продуктовими наборами, надання консультацій.
