Відкрите відеозвернення підлеглі адресували командувачу Сухопутних військ генерал-лейтенанту Олександру Павлюку й головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському. “Він (Усанов. — Авт.) не кладе бездумно своїх людей за ордени, для нього на першому місці — життя кожного з нас”, — заявили військові у соцмережі.
Інший приклад: командири батальйонів і дивізіонів 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади записали відеозвернення до командувача ДШВ Ігоря Скибюка, головкома Сирського й президента Зеленського з вимогою не звільняти комбрига Еміля Ішкулова. На думку військових, він втратив посаду через те, що виступив проти виконання бойового завдання на Донбасі, яке було неспівмірне з силами бригади. А в липні бійці батальйону “Рарог” 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила закликали главу держави не звільняти комбрига Івана Голішевського.
Командувач Об’єднаних сил ЗСУ, бригадний генерал Андрій Гнатов визнає, що у військових можуть виникати певні “нестандартні питання”. Але, на його думку, не варто вирішувати їх шляхом оприлюднення у соцмережах, особливо під час бойових дій. Тож варто чи ні?
— Варто! Адже це може вирішити проблеми, які в такий спосіб озвучуються, — вважає Олег Симороз, учасник російськоукраїнської війни, громадський активіст. — На жаль, наше вище військово-політичне керівництво все частіше вдається до призначень на посади більш зручних осіб, аніж тих, які мають нульову толерантність до корупції, є фаховими, мають авторитет у підлеглих. А ті генерали, які відстоюють свій особовий склад, сумлінно служать та виконують свої обов’язки, дуже швидко стають невигідними для влади, втрачають посади. І це добре, що бійці публічно готові захищати таких командирів. Отже, в Силах оборони є керівники, за яких підлеглі без будь-якого примусу готові стати стіною.
— Те, що військові все частіше переносять у публічну площину питання щодо призначення та зняття комбригів, свідчить, що в інший спосіб вони не можуть їх вирішити, — додає Ігор Лапін, колишній командир роти батальйону “Айдар”. — Звісно, боєздатності Силам оборони це не додає. Але варто нагадати, що в соцмережах бійці говорять не лише про несправедливе звільнення командирів, але й про недолугість вищого військового керівництва, котре часто висуває нереальні до виконання завдання, що призводять до людських втрат.
— Оприлюднення проблем у соцмережах змінює ситуацію на краще?
● О. Симороз:
— І публічність, на жаль, не завжди дає ефект. Яскравий приклад — історія вже з екскомандувачем об’єднаних сил ЗСУ Юрієм Содолем. У червні начальник штабу бригади “Азов” Богдан Кротевич звернувся у ДБР із заявою, у якій вказав на некомпетентне командування генералом військами, що призвело до втрат територій. Але, попри суспільний резонанс, жодного розслідування не було проведено, не розпочато кримінальне провадження. Це приклад кругової поруки у владних структурах.
Хочу нагадати й історію 206- го батальйону 241-] бригади тероборони. Її озвучив капітан ЗСУ, командир роти Роман Кулик. Він розповів, що керівництво бригади у своїй смузі оборони ставить перед тероборонівцями нереальні завдання, які тягнуть за собою величезні людські втрати. Роман публічно заявив про некомпетентність вищого командування у мережі Х. Тоді це дозволило зберегти життя військовим. Але опісля на Кулика почали чинити тиск.
● І. Лапін:
— Солдати, які довіряють своїм командирам і виступають на їхній захист, мають надію, що командири залишаться керувати підрозділами. Якщо бійці довіряють своєму командиру, йдуть з ним у бій, не обговорюють накази — це свідчення високої боєздатності підрозділу. Не факт, що так буде з новим командиром. Вище військово-політичне керівництво повинно це розуміти й відповідно реагувати. Так, бійцям казатимуть, що треба вирішувати проблеми по-іншому, писати заяви командуванню, як це передбачено статутом ЗСУ, звертатися на різноманітні “гарячі лінії”. Але військові не вірять, що в такий спосіб можна щось вирішити. Тому й маємо публічні звернення.
